Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

      – Які дурниці, дамуазель! Не смійте такого повторювати… – ледь чутно прошелестіла Ізабелла, тримаючи легку посмішку на вустах. Вона вже два місяці жила при дворі й цілком уторопала, що й кому можна казати, а що – ні. Анна де Буассі, попри те, що вже рік була дамою її величності, кмітливістю та розсудливістю не вирізнялась.

      «Отже, якщо дофін – бастард, якого королева Ізабо прижила від коханця, – міркувала Ізабелла, – то в короля більше не залишилося живих синів. А тоді… Тоді мій брат, герцог Орлеанський, законний спадкоємець престолу. У його законності сумнівів ніколи не було. А потім мій брат, граф де Вертю. А після нього – мій брат, граф Ангулемський…»

      Ізабелла, попри непосидючість, добре зналася на двох науках – історії Франції та латині. Коли Валуа сто років тому потрібно було відсторонити спадкоємців англійської королеви Ізабелли, дочки залізного короля, вони вчасно згадали приписи, які нагадували, що Франція – занадто шляхетне королівство, аби ним управляла жінка. Отож коронували племінника залізного короля, а графи Валуа з гілки королівських братів самі стали королями. Зміна династії дорого коштувала Франції, бо англійський король негайно розпочав війну за престол, який вважав своїм законним спадком. І та війна почалася того самого року, як народився король Шарль, п’ятий із цим іменем, дід Ізабелли, і тривала вже вісімдесят років. Сама Ізабелла засвоїла ті уроки історії дуже добре. Вона була тоді маленькою дівчинкою, яка мала супроводжувати свою зведену сестру Маргариту й брата Жана, отож мовчки слухала оповіді вчителів. Однак старанність у вивченні латини дозволила їй швидко й самостійно читати манускрипти та хроніки з герцогської бібліотеки. Молода герцогиня Орлеанська, що мала б опікуватись вихованням дівчинки, геть не зауважувала, що саме та читає. Зрештою, нехай читає хроніки, аніж романи. Оті лицарські романи про кохання ні до чого доброго шляхетну дівчину не доведуть. Життя шляхетної дами дуже відрізняється від того, про що пишуть куртуазні твори. Обов’язків у житті набагато більше, ніж імовірності зустріти кохання. Отож хроніки – від них для розуму та пам’яті більше користі.

      Коли ж Ізабелла наважилася промовити вголос свої роздуми про права герцога Орлеанського на корону своєму зведеному братові графу де Вертю, то добряче отримала на горіхи. Із різкістю, до якої граф не мав звички, коли йшлося про спілкування із дамами, він зупинив її, його привабливі, зазвичай ласкаві голубі очі миттєво стали холодними як крига:

      – Дамуазель, я наказую вам більше не повторювати цих необачних слів уголос! Ані в моїй присутності, ані у будь-чиїй. Це ганебно! Монсеньйор – наш батько, нехай пробачить Господь його душу, народився молодшим братом короля, а ми лише племінники його величності та кузени дофіна. І не було у монсеньйора, нашого батька, іншого наміру, окрім служіння інтересам корони та відданості його величності. Й у нас немає, і не буде! Ми – принци крові, СКАЧАТЬ