Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436 - Анастасія Байдаченко страница 15

СКАЧАТЬ нашу могутність.

      Герцогиня Мішель підвела на свекруху переляканий погляд безбарвних очей, круглих, як у сови, й знову розридалася від страху перед майбутнім та власної неспроможності бодай якимось чином впливати на події.

* * *

      Розпочинаючи воєнні дії на континенті два роки тому, король Англії міг сподіватися лише на свою армію, відданість молодших братів та власну волю. Слава азенкурського переможця (чи то безжального ката, як казали французи) досі огортала його, як непробивна криця. Іноді замки на шляху його армії опускали прапор та здавалися лише тому, що під мурами стояв сам король Генрі.

      Він навіть не сподівався на те, що розбрат серед французького дворянства посилиться ще більше, і арманьяки та бургіньйони зчепляться одне з одним іще дужче попри зовнішню загрозу, а дофін, спадкоємець французького престолу, зробить йому неочікуваний подарунок, влаштувавши саме в цей час вбивство герцога Бургундського.

      За всі роки війни на континенті король Генрі, людина виважена та раціональна, добре затямив, що в такої маленької країни, як Англія, забракне сил, солдатів, грошей та провіанту, аби довго воювати із Францією. Тому потрібно захоплювати цілі провінції, аби збирати податки та грабувати населення. Або укладати угоди, отримуючи від союзників списи та кошти чи обіцянки невтручання. А щоб утримувати ті захоплені провінції у покорі, треба ще більшої армії. Саме тому після Азенкура король Генрі доклав усіх зусиль, аби відірвати герцога Бретонського від союзу із Францією, попри те, що той одружений із дочкою короля Франції. Політична угода та ненапад Бретані дозволять англійцям спокійніше почуватися у такому бунтівному краї, як Нормандія, де за кожним деревом найпідліший вілан ладен підняти кілок та сокиру, щоб чинити спротив до кінця.

      Генрі добре усвідомлював свої цілі: корона Франції, яку він вважав законним спадком, рука принцеси Катрін, останньої незаміжньої дочки короля Шарля, – аби заспокоїти сумління тих французів, що ладні його підтримати. Йому було начхати на саму принцесу, байдуже, гарна вона чи ні, яку має вдачу. Для нього вона була уособленням королівської крові, що, поєднавшись із ним на шлюбному ложі, мала посилити його спадкові права.

      Настрої у Парижі, як доповідали англійцю, останнім часом були не на користь дофіна. Казали, що поважні містяни навіть дозволяють собі хто вголос, а хто під ніс казати, що краще підтримати герцога Бургундського та відкрити міські брами перед англійською армією (за певних гарантій, звичайно), ніж бути захопленими дофіном та його людьми, що називають себе арманьяками. Хіба ж арманьяки – не земне втілення сатани?

      Літо та осінь були неврожайні, багато полів у Нормандії та Іль-де-Франсі було сплюндровано під час воєнних дій, а тому ціни на харчі підскочили у кілька разів. Не вистачало ані вугілля, ані дров на опалення помешкань, тому навіть дозволили рубати дерева у Венсенському лісі, що завжди був недоторканним мисливським угіддям СКАЧАТЬ