Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хоча для заручин було достатньо такого прилюдного обміну каблучками та ще із засвідченням духівника королеви, усі присутні спустилися до замкової каплиці, де відбулися ще й церковний обряд та меса.

      Вандом дивився на Ізабеллу, не розуміючи до ладу своїх почуттів, уражений лише її юною красою, незвичним поєднанням кольорів, що дражнило, захоплювало й не відпускало. Визнані придворні красуні мали попелясте чи рудувате волосся, блакитні або зеленаві очі, прозору, аж голубувату шкіру. Ізабелла ж мала волосся кольору стиглої пшениці, носила його розпущеним, як дозволено незаміжній дівчині у почті королеви. А очі у неї були темно-карі на тлі ніжної шкіри обличчя. При дворі досі пам’ятали, що її мати, Марієтта д’Ангієн, була жінкою неймовірної вроди. Від неї в Ізабелли ота яскрава врода, наче маківка на пшеничному полі. Рауль раніше не звертав уваги на таких юних дівчат. Скільки їй? Чи є тринадцять? При дворі повно легковажних заміжніх дам, що відверто нудьгують, поки їхні чоловіки б’ються десь під прапорами дофіна. Ті дами не потребують ані делікатності, ані довгих упадань, пристрасть їх, як липнева спека, бажання нестримні й тішать самолюбство. Рауль завжди квапився за першої ж нагоди вгамувати тілесну спраглість. Ізабелла здавалася тендітною, як ледь розквітлий пуп’янок. Рауль здивувався власній делікатності почуттів.

      Отієї присяги, що вони дали в замковій капличці, хіба не достатньо, аби ділити з нею ложе? Нащо чекати ще рік? Хоча дівчина приголомшена, у неї тремтять руки, вона не сміє подивитись у вічі й ковтає слова, коли відповідає на його запитання. Ізабелла й сама дивувалася, бо за два місяці при дворі вона гадала, що добре засвоїла придворні манери й навчилася гри у залицяння. Але поруч із Вандомом вона розгубилася, як дівча, що виховувалось у провінційному монастирі й уперше потрапило до королівського двору. Шляхетна дівчина не може так забуватися у присутності шевальє. При дворі усі грають у куртуазні ігри, кожне слово має кілька відтінків значення, просякнуте фліртом, усюди тонкі натяки й жодних обіцянок та гарантій. А в неї зрадливо тремтять руки, вона не може посміхнутись чи витримати його проникливий погляд. Звичайно, мадам де Гокур не картатиме її за такі прояви сором’язливості. Але решта більш досвідчених придворних дам напевне візьме на кпини маленьку фрейліну…

      Єдине, що запам’ятала Ізабелла того дня, який розпочався з чергування у покоях її величності й скінчився надзвичайно скромною, зважаючи на жалобу родин та стан справ у королівстві, вечерею – це відчуття приголомшення. Рауля, звісно, всадовили поруч із нею. Він намагався бути чемним, пропонуючи нареченій страви чи вино. Від хвилювання Ізабелла втратила зазвичай добрий апетит, забула про гарні манери та весь час відмовлялася. Рауль, попри те, що у свої шістнадцять почувався досить досвідченим, навіть не відразу второпав, що те все – через перше враження, яке він справив. Що ж, у них ще буде час на куртуазні розмови. Зрештою, хіба котрась із дам мала привід на нього скаржитись? Від цієї думки СКАЧАТЬ