Диктатор. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наступала на всіх фронтах. Шевцов гордився, що був частиною того важливого наступу, який підпалював Донбас, народжував нову історію, творив нові республіки. Олег не задумався над тим, що правити тими так званими республіками будуть останні покидьки, що мародерство та вбивства будуть основою політики, а поля перетворяться на цвинтарі, усіяні свіжими могилами без прізвищ, імен, пам’ятників, удів і дітей. Неіснуючі солдати неіснуючої армії віддаватимуть свої життя, аби Москва тішилася перемогами. Перемогами, що прискорювали її шлях до краху.

      Не про те думав майор ФСБ Шевцов. Він думав про інше. Про командира, про загін, про те, як їм діяти далі. Він знав, що українці будуть воювати, бо про те казав йому Погодін.

      – Вони будуть воювати і що найголовніше – вони вміють воювати. Що б там не казали усілякі ідіоти з нашого бездушного ящика, який живиться тезами Кремля та Останкінською голкою, українці ніколи не пробачать нам цієї війни. Я знав їх у Афганістані, а наші з тобою діди знали їх у Сибіру, куди їх гнав товариш Сталін. Бандерівці, Олеже, вони навіть гірше чеченців. Вони мають добру пам’ять та вправні руки, аби зламати шию своєму ворогу, тобто нам з тобою. Тому, хлопче, начувайся і нікому там не довіряй. Не заводь зайвих друзів, не починай непотрібних розмов, не відкривай свою душу. Навіть полковнику. Але тримайся його. Будеш поруч з ним, збільшиш свій шанс залишитись живим. Вір мені, а більше нікому. Навіть собі не вір! То зайве, – казав йому Погодін, і Шевцов тільки ствердно кивав головою.

      Він ще не знав, що найближчі роки проведе в Україні. Він ще не знав, у яку гру вступає і чим вона закінчиться. Він навіть уявити собі не міг, що буде вчити українську мову, вивчати вулиці Донецька, Луганська, Києва, Одеси і Харкова. Він сподівався, що то буде чергова коротка операція, яких в його житті вже трішки було. Але уся гірка правда банальної істини полягала лише у тому, що то була не операція. То була війна. Справжня війна, яка ведеться на повне знищення ворога.

      Без жалю, сумнівів і благородства.

      Без співчуття, добра та прощення.

      «Я был и остался до сего дня убежденным монархистом. Думаю, что после русской революции и власти большевистского «правительства» даже в умах нашей беспочвенной интеллигенции, составлявшей оппозицию Царскому правительству, не осталось сомнения в том, что единственною, соответствующею характеру русского народа, формою правлению может быть только абсолютная монархия».

      Командир кладе на стіл книгу, переводить свій погляд на Шевцова.

      – Ти чуєш, Олеже, виключно абсолютна монархія! Це сказав генерал Курлов[20]. А він дещо розумів у цьому житті. Щасти тобі, хлопче! Мені було приємно, що у відповідальну мить нашої історії ти був разом зі мною. Дасть Бог побачимося ще. Адже наша війна тільки починається, – сказав Шевцову полковник, потиснув йому руку і пішов геть, аби віддавати накази своїм головорізам, які прийшли забирати чужу землю.

      2006 рік

      Москва.

      Осінь.

      Погодін СКАЧАТЬ