Диктатор. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      З’являються чоловіки. В їхніх руках зброя. Крики, жах, апатія, розгубленість, що починають переростати у паніку.

      – До спортзали! Усім до спортзали! – кричать озброєні нападники і людям стає зрозуміло, що це терористичний акт.

      Коли людей зігнали до спортзали, тренажерного залу, їдальні та душових, терористи починають мінування. Далі усім наказають кинути у центр мобільні телефони, сумки, фотоапарати і відеокамери.

      – Якщо почуємо, що в когось дзвонить телефон, одразу розстріляємо двадцять чоловік, – каже один з нападників і до заручників приходить розуміння, що терористи будуть стріляти у дорослих та дітей без жодного жалю.

      Після, з числа заручників, яких нараховується більше 1100, відбирають 20 чоловіків, серед яких є і старшокласники, аби забарикадувати будівлю школи. Бідолашні «обранці» стягують стільці та парти до виходів та вікон. Враховуючи досвід «Норд-Оста», терористи б’ють усі вікна, аби спецназ не зміг задіяти газ. Бойовики віддають наказ розмовляти виключно російською мовою. За вживання інших мов – неминуча смерть.

      Руслан Бетрозов був серед заручників. Йому було страшно, як і усім іншим. Але він, народжений чоловіком, був батьком двох дітей, а тому мав вести себе гідно. Аби заспокоїти людей, він почав з ними говорити. І з необачності або ж через хвилювання розмовляв осетинською. Тільки-но він почав, як декілька куль назавжди зупинили його слова. Як і життя, яке промайнуло, наче мить, аби обірватися у день свята. Дитячого свята, яке навіки перекреслив ісламськийтероризм.

      Так починаються понад дві доби страху, спеки й нестерпної спраги. Деякі заручники хочуть смерті, адже смерть має певну логіку, вона є своєрідним виходом з глухого кута, в який їх загнало несправедливе, байдуже життя. Очікування ж – найстрашніша кара, бо воно не дає розуміння, що буде далі і взагалі, чи буде щось далі?!

      Люди чекають. Невідомо чого. Вони не знають, що відбувається ззовні. Їм не збагнути, як діятиме влада, на які кроки підуть терористи, про що вони розмовляють з переговорниками.

      Тим часом «ззовні» формується оперативний штаб. Його очолює Олександр Дзасохов – президент Північної Осетії. Проте фактично операцією по звільненню заручників керує Москва. Зі столиці приїжджає ФСБ. Погодін та його вихованець Шевцов у складі московської групи. Менше ніж за добу у віці двадцять одного року Олег Шевцов стане вбивцею дітей Беслану.

      Беслан перетворюється на велику брехню Кремля. Від самого початку і по сьогоднішній день. Від інформації про незначну кількість заручників до повідомлень про те, що люди загинули виключно від куль терористів. Загалом у результаті операції спецслужб Росії по звільненню заручників у Беслані буде вбито 334 особи. 186 з них – діти. І молодий лейтенант ФСБ Олег Шевцов бере безпосередню участь в тому жахливому злочині влади проти громадян.

      Він не відходить ані на крок від свого командира. Він чекає на наказ. І він знає, що виконає той наказ, яким би він не був. За чотири роки нового життя Олег Шевцов став іншою людиною. Людиною, для якої існує тільки держава, її правитель та його наказ.

СКАЧАТЬ