Диктатор. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тривога і екзальтованість, але коли він повертається до аудиторії, його голос звучить харизматично. І це бере гору над усім іншим.

      Шевцов уважно слідкував за лектором ось вже протягом трьох днів. Він був потрібний йому, бо саме для такого субчика у Олега Шевцова була робота.

      Все мало статися на травневі свята. Чекати більше не мало жодного сенсу. Потрібна була ескалація, і Росія її придумала. Одеса повинна була відійти до Новоросії. І Олег Шевцов відповідав за те, аби силові методи принесли потрібний результат.

      Квітневі дні, які він проводив в Одесі, були насиченими й небезпечними. Колоритне місто на березі Чорного моря просто мусило піддатися канонам «русской весны». Але все вийшло не так, як воно планувалося.

      З кожним новим днем Олег усе глибше усвідомлював, що це тільки початок. Початок чергового хаосу й жахіття, смертей, перемог і поразок. На його очах поставав новий світ, незвичний, загадковий, манливий. Багато хто не дочекається його появи. Багато хто зненавидить і прокляне. Але будуть такі, які штовхатимуть той новий порядок уперед, нав’язуватимуть його іншим, жорстоко стверджуватимуть його право на життя. Що ж стосується самого Шевцова, він просто виконував чергове завдання. Тепер у Одесі.

      Він стояв посеред Куликового поля, навколо нього були люди, в основному чоловіки віком від вісімнадцяти до п’ятдесяти років. З них Шевцов формував бойові загони Антимайдану. Саме з ними він мав створити «Одеську Народну Республіку».

      Проект «Новоросія» подобався Шевцову «історичною справедливістю» й моментом реалізації. Владний хаос в Укра- їні, боротьба за крісло президента, апатія і жах в очах громадян – все це давало можливість різати карту, диктувати російську волю, будувати свою імперію.

      – Після Великої Вітчизняної війни і по її закінченню американці допомагали бандерівцям, використовували їх у операціях з дестабілізації ситуації в Західній Україні, травили ними наших громадян. І ось тепер, вже на початку ХХІ століття американці знову захотіли грати у свої брудні ігри, – тим часом продовжував оратор.

      «Складно говорить. Треба сказати йому, щоб був простішим. З такою публікою важлива саме простота. Вона завжди звучить переконливо, купує душі за три копійки», – подумав собі Шевцов, подивився на годинник і рушив у напрямку Оперного театру, де на нього чекало авто.

      Квітень кидав людям свої останні дні, а місто з насторогою прокидалося кожного ранку, розуміючи, що ніхто не може сказати, що саме відбувається і якого кінця очікувати. Кожен, як це трапляється в Одесі, грав свою гру.

      Вже пролунали квітневі гомони про створення так званих «ДНР» і «ЛНР», а Харків, Запоріжжя, Миколаїв та Херсон встояли. На всій території Півдня та Сходу України тяжко скрипів сепаратизм. На черзі була Одеса, здатна як надалі залишатися морськими воротами України, так і позбавити офіційний Київ доступу до моря. Стратегічне місто, остання фортеця, за якою закінчувалася Україна.

      Шевцов усе це розумів. Останнім часом він почав усвідомлювати значно більше, однак не знав єдиного – куди наступного разу доля закине його. Завдання, СКАЧАТЬ