Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Українські прислів’я і приказки - Отсутствует страница 31

СКАЧАТЬ смерті нема каяння.

      – … покаяння.

      Каяття пізно приходить.

      Є каяття, та нема вороття.

      Як не покаєшся – тобі буде могила, а мені кобила.

      І ворогові своєму закажу.

      І дітям своїм закажу.

      Не буду до віку, до суду!

      І до суду не буду!

      Ти землю їв – зарікався!

      Ти хрест цілував (зарікавшись).

      Покаявся злодій у ягодах.

      Зарікалася свиня їсти; біжить, коли троє лежить, – вона всі троє і з'їла.

      Журба

      Журба не матінка.

      Журба сорочки не дасть.

      Журбою поля не переїдеш.

      Чого тебе за ухо бере (за серце)?

      Якого дідька журишся!

      Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має.

      Чого журитись!

      Нехай журяться ті, що заміж ідуть.

      – … нехай та журиться, що віддається.

      Не журися – якось-то буде.

      Не журись, та Богу молись.

      Ото зажурилась! та така ходить, як туман.

      Тільки журиться!… як кобила, звернувши в болото.

      Не кажи «Ох», – кажи «Гоц».

      Хоч біда – то гоц.

      Не зітхай: чого нема, то й так нехай.

      Якби не ох, то б давно здох.

      Гей-гей, та не дома!

      – … якби вдома, та ще й на печі.

      – … та ще й в просі.

      Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх.

      Під явором жовтий корінь: пісок його сушить (є така пісня, а в приказці: кажуть про людину, що все чогось журиться – журливе змалку).

      Як у його дух держиться!

      Не знаю, де в мене і дух!

      Як не свій ходить.

      Став не свій.

      Мов у воду опущена.

      Опустилися, як на воду.

      Лишилася, як на воді.

      Наче курча впустив.

      Ходжу, наче чоловіка згубив, абощо.

      Вже мені й сорочка не мила.

      Черв'як серце точить.

      Вже нема мені ні від місяця, ні від сонця.

      Ні від сонця, ні від місяця.

      Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.

      Ой смутку ж мій!

      – … чубатий!

      Лиха та радість, по котрій смуток наступає.

      Кривда, жаль

      Чия кривда, нехай того Бог скарає.

      Кривда людська боком вилазить.

      Ліпше кривду терпіти, як кривду чинити.

      Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.

      Я з тобою не маю нічого на пеньку.

      Я не хочу напасті: нехай той з напасті не вийде, доки житиме.

      Слова шкоди не нагородять.

СКАЧАТЬ