Сад Гетсиманський. Іван Багряний
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Сад Гетсиманський - Іван Багряний страница 38

Название: Сад Гетсиманський

Автор: Іван Багряний

Издательство:

Жанр: Историческая литература

Серия: Історія України в романах

isbn: 978-966-03-4048-0

isbn:

СКАЧАТЬ що ж він робив далі. Тоді слідчий б'є Аслана й кидає в камеру, щоб «подумав». Аслан думає «при допомозі» своїх веселих земляків і друзів, опанованих психозою самовикриття в ім'я рятунку від смерті та одчайдушним шибеничним гумором. «Надумавши», Аслан проситься на «конвеєр», і епопея триває. Кінець її вже передбачений слідчим і начальством цієї богохранимої установи, точно заздалегідь вирішений, але мусить бути ще формальне виправдання того кінця, формальні підстави. Ті підстави й витискають з Аслана, зовсім не дбаючи про їх логічність, аби було хоч приблизно правдоподібно.

      Подаючи Асланові пригоди, Карапетьян вставляє й свої пояснювальні ремарки, що доводили наявність в цьому всьому безглузді залізної логіки, залізної послідовності й розумного, навіть геніального начала. «Не важно, що ти робив учора, важно, що ти міг робити завтра. Не важно, чи правдою є вся та брехня, яку слідчий змушує тебе говорити, а важний факт, що ти таки не любиш совєтської влади, а значить – ти небезпечний, а тому тебе треба зліквідувати. Мета ж виправдовує всі засоби». Так аналізує справу Карапетьян. А тим часом Аслан переходить всі фази розвитку й самовикриття себе як великого контрреволюціонера. Ось він кається в шпигунстві:

      – Пиши, гражданин начальник! Я шпійон. Я сидів біля вокзалу й чистив черевики. Але то я так, знарошне чистив черевики. Насправді ж я займався шпійонажем… Я щитав поїзди – скільки йде на Москву, а скільки з Москви. Пасажирські поїзди.

      Слідчому такий спосіб «шпійонажу» не подобається, й він іронічно питає:

      – Ну, і скільки ж ти нарахував?

      – Сто туди, сто й один назад…

      Слідчий береться за прес-пап'є:

      – Хіба так займаються шпіонажем?! Ти дурня тут не клей. Якщо ти займався шпіонажем, то розказуй, брат, правду, а не то…

      Тоді Асланові приходить в голову щаслива думка, і він розповідає, що то він сидів не біля вокзалу і не поїзди рахував, а сидів він біля Будинку Червоної Армії й рахував, скільки ходить командирів та різних військових начальників в будинок і з будинку, і придивлявся, які вони є. Це слідчого абсолютно задовольняє, і він вимагає ще нових і нових признань про інші методи контрреволюційної дії. Так бідний Аслан діходить до терору й великої диверсії.

      От він розповідає, як він готував гранати, динаміт тощо, щоби висадити один дуже важливий стратегічний міст. Слідчий з великим задоволенням все нотує. Потім слідчому видається за потрібне уточнити, який же саме міст мав Аслан зірвати і як він називається.

      – Як той міст називається? – питає слідчий в Аслана.

      Аслан бачив багато мостів різних в житті, але ніколи не знав жодної назви мосту. Знав він лише, як називався той міст, біля якого він мав постійне місце чистія черевиків: був це Горбатий міст, невелика кам'яна споруда через Лопань, без якої годі б перебратися на другий берег брудного, запльованого потоку-калюжі.

      – Горбатий міст, ось так він називається.

      Слідчий СКАЧАТЬ