Географічні відкриття. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що володіло тоді майже всім Деканом до річки Крішни на півдні. Йому вдруге не поталанило, треба було йти далі – в Алланд, де відкривався великий ярмарок. Але на ярмарку зібралося тисяч двадцять коней, і Нікітін продати свого жеребця не зміг.

      Під час подорожі Афанасій Нікітін цікавився звичаями місцевих народів, записував їхні легенди, відвідував релігійні свята. Одна з легенд особливо йому сподобалась. У ній йшлося про лісового царя мавп – «князя мавпячого», що у разі скарги мавп на людей посилав свою рать для покарання кривдників.

      В Індії мавп вважали священними тваринами, їм приносили плоди, варений рис й іншу їжу; на честь мавп в Індії навіть будували храми. Міф про царя мавп зустрічається в героїчному епосі «Рамаяна», де цар мавп Сугрів і його полководець Хануман є союзниками і помічниками героя епосу, царевича Рами.

      Нікітін дуже близько познайомився з деякими індійськими родинами. Він розповів їм, що він не мусульманин, а християнин і звуть його «Офонасій», а не Хозе Ісуф Хоросані, як його тут прозвали. Нові знайомі охоче розповідали йому про своє життя і побут. Мандрівник довідався, що релігійні вірування в них різні, всіх існуючих вір «80 і 4 віри».

      І знову Нікітін у Бідарі. Він бачить тепер те, на що колись не звертав уваги, милується тим, чого раніш не помічав, наприклад, що коридори в палаці султановому звивисті, побудовані так, щоб легше було оборонятися, бачить розписаний купол над головними воротами, камінь, покритий рельєфним візерунком. Далеко не кожен може потрапити сюди: сто сторожів і сто переписувачів сидять коло воріт, розпитують усіх, хто йде, за якою справою прибув. Удень і вночі стережуть палац тисяча кіннотників – у збруї, зі світильниками в руках… А по четвергах та по вівторках виїжджає султан розважатися – з пишним почтом у дві тисячі вершників, у супроводі півсотні слонів. Все це було для російського купця цікавим видовищем. Парадний виїзд султана був дуже розкішним, і Нікітін ретельно записав усі його подробиці й найменші деталі. Триста бойових слонів у збруї, на кожному з яких розміщалося від шести до дванадцяти воїнів, вразили його уяву.

      У грудні 1471 року Афанасію пощастило-таки продати жеребця. А наступного року він вирушив у священне місто Парват, що на правому березі Крішни, куди прочани йшли на свято ночі, присвячене богу Шиві. Мандрівник зауважив, що це місто для індійців-брахманів так само священне, як для мусульман Мекка, а для православних Єрусалим. На велике свято ночі зібралося близько 100 тисяч чоловік.

      Серед нотаток Нікітіна трапляється багато спостережень щодо побутових звичаїв. Він схвалює місцеву традицію мити перед їжею ноги, руки й обполіскувати рот, дивується тому, як рідко їдять тубільці: «їдять два рази в день, а в неділю і понеділок тільки по одному». Описує він також й інші звичаї – новонародженому сину ім’я дає батько, а дочці – мати, при зустрічі і прощанні люди один одному кланяються, простягаючи руки до землі.

      З Парвата Афанасій Нікітін знову повернувся до СКАЧАТЬ