Географічні відкриття. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ібн Баттуту. В дорозі він отримав сумну звістку про смерть матері. У листопаді 1349 року славетний мандрівник нарешті повернувся додому.

      Султан Абу Інан охоче взяв відомого мандрівника на службу: це була велика честь – мати поруч із собою людину, яка побувала майже в усьому світі. До того ж Ібн Баттута мав великий досвід у дипломатії і знав закони тих країн, якими подорожував. З того часу його подорожі тісно пов’язані з потребами держави і особисто султана. У 1351 році він їде в Гранаду, столицю останніх арабських володінь в Іспанії. А роком пізніше султан побажав довідатися про можливості розширення торгівлі з західно-африканськими країнами.

      18 лютого 1352 року Ібн Баттута вирушив у подорож, яка стала останньою в довгому списку його експедицій. Першим важливим пунктом на шляху до Нігеру було місто Сіджілмаса, столиця оазису Тафілалет. В середні віки це місто вважалося великим торговельним центром, що не поступався значенням Фесу чи Марракешу.

      Перш ніж досягти берегів Нігеру, Ібн Баттута пройшов через кілька оазисів, розташованих у самому серці Сахари, і дав їхній докладний опис. Його довідки здебільшого стосуються торговельних справ. Він відзначає, що на плити кам’яної солі в оазисі Валата і Томбукту можна виміняти бавовняні тканини і навіть зерно.

      Держава Малі, де побував мандрівник потім, приємно здивувала його порядком та законністю, що панували в цій країні. Навіть гроші і речі іноземця, що вмер у Малі, зберігали доти, поки не з’явиться його спадкоємець, – рідкість навіть у розвинених державах того часу.

      У Томбукту Ібн Баттута пробув сім місяців і 27 лютого 1353 року вирушив у місто Мімах, що стояло на великому каналі, який відгалужувався від Нігеру. Потім він відвідав Гао – «найкраще з негритянських міст». За грошову одиницю тут правили маленькі раковини каурі. Проживши місяць у Гао, Ібн Баттута попрямував з великим караваном у Токадду; звідти, купивши двох навантажених сіллю верблюдів і провізію, 12 вересня 1353 року він почав подорож у Сіджілмасу через нагір’я Ахаггар. Зворотний шлях – найбільш важкодоступними районами Сахари, та ще в холодні зимові місяці, – виявився надзвичайно важким. У своїй книзі Ібн Баттута назвав цю подорож найскладнішою в житті, і це не дивно: він був вже старою людиною, і сил у нього залишалося небагато. На початку 1354 року мандрівник повернувся у Феї, завершивши останню зі своїх подорожей.

      Ібн Баттуті належить перше згадування про місто Томбукту.

      Наприкінці життя Ібн Баттута продиктував книгу, в якій розповів про своє життя й далекі подорожі. Більшість відомостей він диктував по пам’яті: після нападів розбійників безцінні записи були втрачені разом з майном. Придворний літератор Ібн Джузайє записав розповідь мандрівника. Книга Ібн Баттути дістала назву «Подарунок споглядачам про дивини міст і чудеса подорожей». Пізніше вона була перекладена кількома європейськими мовами.

      Внесок Ібн Баттути у науку про Землю важко переоцінити. За довжиною СКАЧАТЬ