Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

      – Простіше кажучи, – примружилася я, – все почалося, коли мені було два тижні. У Париж приїхав один з друзів сім’ї, московський іспанець Хуан. Тато влаштував скандал і хотів вигнати його з нашої кімнати в готелі. Але мама сказала, що якщо він вижене Хуана, вона розіб’є мені голову об підлогу.

      Миша застигла, як статуя.

      – Звідки ти знаєш?

      – Не знаю… Тато сказав, що вона цього не зробить. Мама схопила мене і розмахнулася мною, як бейсбольною битою. Тато відступив і здався… Тато з Хуаном возили мене в зеленому візку Stokker у Люксембурзький сад, який пахне самшитом, розглядали мармурових французьких королев і порівнювали їх спереду і ззаду з моєю мамою…

      – А мама?

      – Мама чекала Хуана в ліжку в рожевій нічній сорочці, а тато йшов до бару і пив віскі…

      – А де тепер Хуан?

      – Не знаю… Ну, а потім, у Москві, батьки стали все більше лаятися, мама грюкала дверима. Вони не помічали в ці хвилини, що я мучусь від того, що вони сваряться!

      – Нелюди! – верескнула Рожева Миша.

      – Через ці скандали нерви у мене оголилися. Я ненавиджу, коли дорослі брешуть дітям…

      – Але ж діти самі люблять казки, – запротестувала Рожева Миша. – Корінь життя – він солодкий!

      – Через казки ми зростаємо інвалідами. Ми віримо в казки, а на сусідній вулиці – війна.

      – Яка війна? – заметушилася Рожева Миша.

      – Я все бачу! По парку повзуть танки, ламаючи дерева… Вони голосно стріляють! Мишо, ховайся!

      Миша кинулася ховатися під ліжко.

      – На землі валяються солдати… Але я ще маленька…

      – Не знаю! – засумнівалася з-під ліжка Рожева Миша. – У тебе свідомість, як безрозмірні панчохи!

      – Я пишу з помилками… Я нічого не напишу без твоєї допомоги, Рожева Мишо!

      – У нас можуть бути різні погляди на життя. – Миша вилізла з-під ліжка і обтрусила себе лапами.

      – Ну і що! Не виключаю, що нашу книгу дорослі заборонять. Вона стане підпільною. Дорослі не хочуть, щоб ми знали все, як є насправді. Але вони самі не знають, навіщо живуть!

      Рожева Миша з інтересом подивилася на мене:

      – Невже тобі не шкода цих сліпих істот?

      – Шкода? Дорослі так дрібно відчувають, що вони не мають права нас виховувати. Біда, що, крім них, на Землі нікого більше немає!

      У саду замаячила Діана. Я кинулася до неї на шию:

      – У мене нова подруга. Рожева Миша. Ми з нею напишемо заборонену книжку!

      – Навіщо писати заборонену книжку? – обурилася Діана. – Про що вона?

      – Про ті речі, про які не можна говорити!

      – Це що за речі? – презирливо запитала Діана.

      – Ну, наприклад, навіщо тобі мій тато подарував на Новий рік фалоімітатор…

      Діана раптом заревіла, як бензопила.

      – Ти шпигуєш за мною!

      Стояла червона по вуха.

      – Дуже СКАЧАТЬ