Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ губу, міркуючи. Я ж тільки що пройшла через вітальню: немає там битого скла. Все виблискувало на сонці.

      – Дивно…

      – Що дивно? – насупилася Діана.

      – Адже вони рано-вранці кидалися тарілками.

      – Хто?

      – Батьки.

      – Перестань вигадувати!

      Діана пішла до себе на кухню. Рожева Миша зістрибнула з моїх рук і стала бігати по траві.

      «Як швидко всі вони заспокоїлися! – подумала я… – Ну, так, потворою стала я, а не вони. Мавпа! А їм наплювати! Чуже горе – це як нестійкий запах! Виїхати! Швидше виїхати! Повернуся до Москви, підкрадуся навшпиньки в моїй ванні до дзеркала, і – диво: я знову красуня!»

      У сад вибігла Діана. У руках – тарілка гречаної каші з молоком. Мобільний телефон плечем притиснутий до вуха. Погляд благальний. Розмова з шанувальником, з тим, хто стрілявся.

      Діана метнула тарілку на стіл і повернулася, щоб бігти назад, але телефон вислизнув і плюхнувся в молочну гречку, окропивши моє нове потворне обличчя.

      – Діано! – пролунав з тарілки відчайдушний голос. – Що з тобою? Алло!

      Телефон забулькав і замовк.

      – Потонув… – отетеріла Діана.

      – Гречана каша з телефоном! – оголосила я.

      На білому судовому стільці біля мене зареготала Рожева Миша. Діана злобно втупилася в неї:

      – Теж мені реготуха!

      Я виловила телефон двома пальцями:

      – Як дохле мишеня!.. Ой, пробач, Рожева Мишо!

      Миша не відповіла. Надулася! Вона підозріло сильно надулася… Я не люблю, коли люди переграють… і миші теж… Вона тоді ще не була відкрита мені, не зробила свій сумний comingout.

      – Діано, не хвилюйся! Тато тобі новий айфон купить. – Я витерлася серветкою і підбадьорливо поплескала Діану по руці. – Я хочу показати тобі фокус!

      Я схопила часточку лимона з блюдця, сунула в рот. Обличчя в Діани зморщилося, як ніби вона сама смокче лимон без цукру, як ніби вона не бачила цей фокус сто тисяч разів. Коли я була зовсім маленькою, я обожнювала смоктати лимони. Я тарабанила по столу: хочу лимон! Мама з усмішкою простягала часточку. Тато від захвату белькотів незрозуміле:

      – У Марусі занадто кисло-солодке життя!

      Мама гладила тата по руці. Приходили гості. Мама з татом говорили їм, що я особлива, ні на кого не схожа! Я показувала фокус. Всі зойкали. Тато розводив руками:

      – Кисло-солодке життя!

* * *

      Рожева Миша пов’язала на шию білу серветку і разом зі мною взялася за гречану кашу. За сніданком я розповіла їй дещо зі свого життя:

      – Коли я народилася, мама з татом дуже зраділи. Ось, казав тато друзям, знайомтеся: Маруся Менделєєва! Така крихта, а вже Менделєєва!

      – Менделєєва! Сиии! – підтакнула Рожева Миша.

      – Ну так! І дзвіночки дзвонили: Маруся Менделєєва! Маруся Менделєєва!

      – Ти знаєш, як народжуються люди?

      – Мені Діана показала на прикладі котів. Мама і народила мене, як кішка! СКАЧАТЬ