Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

      – Рушаймо! Виховані люди не спізнюються! – раптом різко заквапилась мама, і мені знову стало страшно за нашу сім’ю. Але тато мирно завів мотор.

      Ми їхали по маленькому місту з різнокольоровими будиночками.

      – До марини їхати хвилин двадцять, – сказав тато. – Встигнемо.

      – До моєї нової подружки Марини? – зраділа я, тому що я ненавиджу компанію дорослих. У багатьох з них нудне сіре волосся. У тата теж його чимало, він доросліший за маму, і одного разу я його попросила пофарбувати волосся в коричневий колір, але мама сказала: а, може, в рудий? І додала: він і так гарний!

      – Це інша марина… – почав було тато, але мама його перебила:

      – Дитинко, ми їдемо до порту! – сказала вона зі смішком.

      Цей смішок у неї означав, що я помиляюся. Я зрозуміла, що подружки Марини я в порту не знайду, схопила Рожеву Мишу і притиснула до щоки. Ось хто замінить мені Марину! Рожева Миша була м’якуватою і пухнастою, але щокою я відчувала, що всередині у неї залізний характер.

      – Вітаю! – прошепотіла мені на вухо Рожева Миша, притиснута до моєї щоки.

      – Що таке? – підскочили вгору мої брови.

      Миша шумно понюхала повітря.

      – Піт! Їдкий піт!

      – І…?

      – Дитина померла, – як і раніше пошепки сказала вона. – Народилася дівчина!

      Розділ 7

      КЛОП. КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ

      Ми будемо плавати на човні, сказав тато, і я подумала, що всі ми, включаючи маму, візьмемося за весла і будемо гребти. Подує сильний вітер, і ми перевернемося на великій хвилі. Але у нас будуть рятувальні жилети, і ми врятуємося. Однак замість човна це виявилося чимось дуже великим.

      Яхта прицмокувала на хвилях і сердито стукала об причал. На кормі стояла людина, засмагла так сильно, що зморшки навколо очей здавалися зовсім білими. На його обличчі були вуса і борода, ще світліші, ніж мамине волосся. Він з усіх сил нам усміхався, ніби ми були для нього великими живими подарунками. Дві інші людини в однакових сірих одежах, стоячи біля трапа, теж щосили стали запрошувати нас, простягаючи руки.

      Я схопилася за татову руку: страшно! я можу провалитися в море! Правда, я вмію плавати, тато мене навчив минулого літа, але я ще швидко втомлююся, коли плаваю. Тато, здогадавшись, узяв мене «на ручки», як у ранньому дитинстві, і ми зробили широкий крок на палубу, до того ж тата з обох сторін міцно підхопили двоє людей в сірому.

      – Яка у тебе прекрасна яхта! – цілуючись із Юрою, озирнувся навколо тато. Мама теж обнялася з Юрою, і Юра щосили притиснув її до себе, ніби хотів розплющити. Я вже отримала першу в життя любовну записку від хлопчика, який мені подобався, і знала, що друзі так сильно не обіймаються. У мами навіть злетіли чорні окуляри на палубу. Молодий моряк у сірому так чітко нахилився за очками і так урочисто тримав їх на долоні, що мені здалося: він, як і моя Рожева Миша, працює на пальчикових батарейках. Ляскаючи по спинах тата і маму, цей Юра повів їх в углиб яхти, а ми з Діаною йшли за ними, тримаючись за руки.

      Там, у глибині, стояв великий круглий стіл, повний фруктів, а біля столу стояла яскраво СКАЧАТЬ