Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і оком не змигнув. На його обличчі застиг вираз ввічливої цікавості.

      – Хайл, стрільцю, – привітався чоловік, який ішов поряд із Оверголсером, і насправді опустився на коліно, схиливши голову й притуливши до чола кулак. – Я Тіан Джефордс, син Люка. А це моя дружина Залія.

      – Хайл, – відповів стрілець. – Називай мене Роландом, коли твоя ласка. Нехай будуть довгими твої дні на землі, сей Джефордс.

      – Тіан. Будь ласка. Тобі й твоїм друзям того самого, тільки вдвічі…

      – Я Оверголсер, – грубо перебив чолов’яга в білому «стетсоні». – Ми прийшли познайомитися з вами, бо Каллаген і молодий Джефордс про це просили. Я волію оминути формальності та якнайшвидше взятися до справи. Тільки не ображайтеся, прошу.

      – Даруйте, але все не зовсім так, – заперечив Джефордс. – На зборах чоловіки Кальї проголосували за…

      І знову Оверголсер перебив. Як зрозуміла Сюзанна, він чинив так завжди, просто мав до цього схильність. І навряд чи усвідомлював це.

      – Так, громада. Люди нашої Кальї. Я прийшов, бажаючи прислужитися своєму рідному селу і своїм сусідам, але в мене зараз як ніколи гаряча пора…

      – Чар’ю трі, – спокійно сказав Роланд. І попри інше, приховане значення цього виразу, значення, від якого Сюзанну досі продирав поза шкірою мороз, очі Оверголсера загорілися. Тієї ж миті в неї виникла перша підозра щодо того, як розвиватимуться події того дня.

      – Слава жнивам, так, сер, кажу спасибі. – Стоячи збоку, Каллаген з підкреслено-терплячим виразом вдивлявся кудись у гущавину лісу. Тіан Джефордс і його дружина обмінялися за спиною в Оверголсера збентеженими поглядами. Слайтмени тільки мовчки чекали й спостерігали. – Бачу, в цьому ви тямите.

      – Місто Ґілеад оточували ферми й фрігольди, – пояснив Роланд. – Свого часу я пововтузився з сіном і кукурудзою в коморі. А, ще й з гострокоренями.

      Посмішка Оверголсера, яка призначалася стрільцеві, здалася Сюзанні доволі зневажливою. «Не мели дурниць, сей. Ми ж з тобою світські люди, знаємо, що до чого», – неначе промовляла вона.

      – То звідки ви, сей Роланд?

      – Е, друже, та тобі до лікаря треба, слух перевірити, – сказав Едді.

      Оверголсер збентежено глянув на нього.

      – Даруй, що ти сказав?

      Едді розвів руками, мовляв, от бачите, це й треба було довести.

      – Саме це я й мав на увазі.

      – Едді, спокійно, – сказав Роланд. Досі ніжний і трепетний, мов весняний легіт. – Сей Оверголсер, як ввічливі, цивілізовані люди, ми маємо познайомитися і перекинутися кількома слівцями. Чи ж не так поводяться люди цивілізовані? – Роланд зробив коротку значущу паузу, а потім завершив думку: – У розбійників усе інакше, але ж серед нас нема розбійників.

      Оверголсерові губи міцно стислися, і він рішуче зиркнув на Роланда, готовий дати відсіч. Але на стрільцевому обличчі не було ні сліду виклику, СКАЧАТЬ