Феноменологія духу. Георг Гегель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уявлення, – насправді не об’єкт; незалежним є тільки об’єкт бажання, бо цей об’єкт – загальна незнищенна субстанція, плинна самототожна сутність. Якщо самоусвідомлення – об’єкт, то об’єкт – не меншою мірою Я, ніж об’єкт. Таким чином, ми вже маємо перед собою поняття духу. Далі свідомість має дізнатися в процесі досвіду, що таке дух, ця абсолютна субстанція, яка становить єдність різних для себе сутніх самоусвідомлень у цілковитій свободі та незалежності їхньої протилежності; Я, що є Ми, і Ми, що є Я. Свідомість тільки в самоусвідомленні – як понятті духу – має свій поворотний пункт, де вона покидає барвисте видовище чуттєвої цьогобічності, темну ніч надчуттєвої потойбічності і вступає в духовне світло ясного дня теперішності.

      А. Незалежність і залежність самоусвідомлення. Панування і рабство

      Самоусвідомлення існує в собі і для себе в тому й через те, що існує в собі й для себе для іншого, тобто є самоусвідомленням тільки як щось визнане. Уявлення про цю його єдність у подвоєнні, безкінечність, що реалізується в самоусвідомленні, має багатоаспектну структуру, що складається з різних за значенням моментів: з одного боку, її моменти слід неухильно утримувати порізно, а з другого – саме в цій диференціації їх не слід розрізняти, або ж слід завжди брати та розуміти їх у протилежному значенні. Це подвійне значення диференційованого полягає в сутності самоусвідомлення, що є безкінечним, або прямо протилежним визначеності, в якій воно утверджене. Докладне пояснення уявлення про цю духовну єдність у її подвоєнні репрезентує нам процес визнання.

      Для самоусвідомлення існує інше самоусвідомлення, тож воно вийшло за свої межі. Цей вихід має подвійне значення: по-перше, самоусвідомлення само себе втратило, бо бачить себе мов якусь іншу сутність; по-друге, воно таким чином скасовує це інше, бо бачить не інше як сутність, а само себе в іншому.

      Самоусвідомлення повинно скасувати цю свою іншість, і це буде скасуванням першого подвійного значення, а отже, й другого подвійного значення; по-перше, воно повинно йти на скасування іншої самостійної сутності, щоб таким чином упевнитись у собі як у сутності; по-друге, воно зважується на це, щоб скасувати й себе, бо те інше – це воно само.

      Таке скасування в подвійному значенні своєї іншості в подвійному значенні – це водночас і повернення в подвійному значенні в себе: адже, по-перше, через скасування самоусвідомлення знов отримує себе, бо знову стає самототожним через скасування своєї іншості; по-друге, воно знову дає цій іншості інше самоусвідомлення, бо воно було в іншому, скасовує це своє буття в іншому, а отже, знову дає іншому свободу.

      Отже, цей рух самоусвідомлення у відносинах з іншим самоусвідомленям репрезентований тут так, немов діяльність одного самоусвідомлення, проте й сама ця діяльність одного самоусвідомлення має СКАЧАТЬ