Феноменологія духу. Георг Гегель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ яку звичайно мають на увазі люди, кажучи, що з неї не може походити відмінність, і сама фактично – лише момент роздвоєння; вона є абстракцією простоти, що протиставлена відмінності. Та оскільки ця єдність – абстракція, лиш один із двох протиставлених елементів, ми кажемо, що вона вже є роздвоєнням, бо якщо єдність – це щось негативне, щось протилежне, то вона вже утверджена як те, що містить у собі протилежність. Із цієї причини відмінності між роздвоєнням і самоототожненням – це тільки процес самоскасування: адже оскільки самототожне, що спершу має роздвоїтись або стати своєю протилежністю, є абстракцією, тобто й саме вже роздвоєне, роздвоєння внаслідок цього є скасуванням того, чим воно є, а отже, скасуванням своєї роздвоєності. Самоототожнення – теж роздвоєння, і, таким чином, те, що стає самототожним, стає супроти роздвоєння, тобто й саме стає на один бік, чи, радше, стає чимсь роздвоєним.

      Безкінечність, цей абсолютний неспокій чистого саморуху – такого, коли щось визначене певним способом, скажімо, як буття, радше є протилежністю цьому визначенню, – є, безперечно, душею всього, з чим ми стикалися досі, але саме у внутрішньому вона вперше постає вільно. З’явище, або взаємодія сил, уже виявляє себе, але передусім лише як пояснення безкінечність вільно виходить наперед; оскільки вона нарешті стала об’єктом для свідомості, як те, чим вона є, свідомість стає самоусвідомленням. Пояснення, яке пропонує тяма, попервах лиш описує, що таке самоусвідомлення. Тяма скасовує наявні в законі відмінності, які вже стали чистими, але ще байдужі, і ставить їх у лоно єдиної єдності, – єдності сили. Але це самоототожнення – безпосередньо ще й роздвоєння, бо тяма касує відмінності й утверджує єдність сили, тільки створивши нову відмінність – між законом і силою, – що, проте, водночас не є відмінністю; крім того, щоб і ця відмінність теж не була відмінністю, вона йде далі і скасовує й цю відмінність, чинячи так, аби сила мала ту саму будову, що й закон. Але цей процес, чи ця необхідність, – це ще й необхідність і процес тями, тобто процес як такий ще не став об’єктом тями, бо тяма в цьому процесі має за свої об’єкти позитивну та негативну електрику, відстань, швидкість, притягальну силу й тисячі інших речей, що становлять зміст моментів цього процесу. В поясненні саме тому так багато самозадоволення, що свідомість при цьому, якщо можна так висловитися, безпосередньо спілкується з собою, тішиться тільки собою, хоча здається, ніби вона робить щось інше, але насправді вона переймається тільки собою.

      У протилежному законі – як інверсії першого закону, – або у внутрішній відмінності, безкінечність, щоправда, й сама стає об’єктом тями, але вона як така знову не спромагається віддати їй належне, ще раз поділяючи на два світи, на дві субстанційні стихії, відмінність у собі, самовідштовхування однойменного і притягання нетотожного; процес, яким він є в досвіді, є тут для тями подією, а однойменне й нетотожне СКАЧАТЬ