Янголятко. Колин Маккалоу

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти маєш дещо набагато краще, Гаррієт: у тебе є дім та родина.

      Я хряснула кулаком по столу.

      – Чому ти такий короткозорий хлопчисько, Девіде? Я мешкаю в одній кімнаті з бабусею та Горщиком, мені нікуди покласти власні речі – я змушена їх одразу ж забирати, щойно покладу. Який би простір мені не належав, його завжди займає хтось іще. Тож відтепер я буду насолоджуватися своїм власним особистим простором.

      – У Кінґз-Крос!

      – Так, у клятому Кінґз-Крос! Де посильна плата за квартиру.

      – У найманому будинку, який належить іноземці. Новій австралійці.

      Цього я вже витримати не могла і розсміялася йому в обличчя.

      – Це місіс Дельвекіо-Шварц іноземка? Та вона справжня австралійка з яскраво вираженим австралійським акцентом!

      – Це ще менше зрозуміло, – відповів він. – Австралійка з таким ім’ям – наполовину італійським, наполовину єврейським? Вона хоча б одружена?

      – Ти клятий сноб! – роззявила я рота від подиву. – Підліток-фанат! Що чудового в австралійцях? Ми всі походимо від клятих каторжників! Нові австралійці принаймні оселилися тут з власної волі!

      – Із синдромом Шегрена, що витатуйовано їм під пахвами, чи туберкульозом та смородом часнику! – прогарчав він. – І ти маєш рацію – вони вільні, бо приїхали сюди за простим квитком у десять фунтів!

      Усе, з мене досить. Я зірвалася з місця й почала бити його по голові, саме по вухах. Хрусь, хрусь, хрусь!

      – Відчепися, Девіде, благаю, відчепися! – пронизливо голосила я.

      Він відчепився, але по його очах було видно: він вважає, що в мене один з тих днів, тож він повернеться й спробує іншим разом.

      От вам усе й відомо. Я люблю свою родину – вони гарні люди. Але ж Паппі влучно прозвала Девіда – «школярик-католик, хворий на закреп». Дякувати Богові, я належу до англіканської церкви.

      Середа, 20 січня 1960 року

      У мене скупчилося стільки справ, що я зовсім не мала часу сісти й написати це, але, здається, усе гаразд. Мені вдалося відмовити тата й братів від того, щоб завітати до мого нового житла (я поїхала туди у неділю, щоб подивитися, – квартира ще не готова до інспекції). Я кручуся наче бджілка, щоб зібрати всі свої речі й наступної суботи переїхати. Матуся грандіозно попрацювала. У мене безліч посуду, ножів та виделок, білизни та кухонного приладдя, а тато всучив мені сто фунтів, буркнувши, що він не бажає, аби я торкалася своїх заощаджень на Англію, тож маю купити те, що і так становитиме мій посаг. Гавін подарував набір інструментів та універсальний електровимірювач, а Пітер пожертвував свій «старенький» магнітофон, сказавши, що йому потрібно щось краще. Бабуся подарувала пляшку одеколону «4711» та набір серветок, які вишила тамбурним швом для мого посагу.

      У моїй новій квартирі між спальнею та вітальнею є щось на кшталт арки – без дверей, – тож я збираюся витратити кілька фунтів з татусевої сотні, щоб придбати скляні кульки і зробити завісу з бісеру. Ті, що продають у крамницях, пластмасові, – вони огидні на вигляд і жахливо дзеленчать. Я хочу, щоб моя завіса видзеленькувала. Була СКАЧАТЬ