Янголятко. Колин Маккалоу

Чтение книги онлайн.

      Я сиділа та розмірковувала: чи обійдеться мені без «писемної» судоми в суглобах, якщо я скорочу її ім’я до місіс Д.-Ш., проте мені не вистачило сміливості. Хоробрості мені не бракувало, але місіс Д.-Ш… Ні, тільки не це!

      Потім я відчула, що на балконі ми не самі. Весь цей час тут був хтось іще, але він залишався абсолютно невидимим. Я відчула, як стало поколювати, немов маленькими голочками, мою шкіру, відчула приємну прохолоду на кшталт першого подиху південного вітру-гуляки після багатьох днів та тижнів притаманної цьому століттю спеки. Десь з-за спини місіс Дельвекіо-Шварц на мене уважно дивилися очі. Потім над столом з’явилося обличчя. Найчарівніше маленьке личко: загострене підборіддя, широкі вилиці, бездоганно біла шкіра, кучері темно-русявого волосся, чорні брови, чорні вії, настільки довгі, що схожі на заплутаний клубок, – ох, шкода, що я не поет, щоб описати цю божественну дитину! У грудях все стиснулося – я полюбила цю дівчинку з першого погляду. У неї були величезні очі, широко посаджені, темно-бурштинового кольору – найсумніші очі, які мені доводилося бачити. Її малесенькі рожеві губи, схожі на пелюстки троянди, розімкнулися, і вона посміхнулася мені. Я посміхнулася у відповідь.

      – Гей, вирішила посидіти з нами, так? – За мить маленьке створіння сиділо вже у місіс Дельвекіо-Шварц на колінах і продовжувало мені посміхатися, але маленькою ручкою жадібно хапатися за сукню місіс Дельвекіо-Шварц.

      – Це моя дочка Фло, – сказала хазяйка будинку. – Бачте, чотири роки тому я вважала, що у мене вже почався клімакс, аж раптом розболівся живіт, я пішла до туалету, вважаючи, що мене пронесе, і – бух! На підлозі, звиваючись у слизу, немов черв’як, з’явилася Фло. Мені навіть і на думку ніколи не спадало, що я вагітна, доки вона раптом не з’явилася, – щастя, що я не втопила тебе в унітазі. Правда, янголятко?

      Останні слова зверталися до Фло, яка бавилася ґудзиком.

      – Скільки їй років? – спитала я.

      – Нещодавно виповнилося чотири. Козеріг, не схожий на Козерога, – відповіла місіс Дельвекіо-Шварц, звичним жестом розстібаючи сукню. Звідти випали груди, схожі на старі шкарпетки, у яких великий палець було набито бобами, та встромила свій величезний загрубілий сосок у рот Фло. Фло блаженно заплющила очі, розкинулася в материних обіймах та стала смоктати довго, неймовірно гучно присмоктуючи. Я сиділа роззявивши рота, не знаючи, що сказати. Очі-рентгени відвели погляд від доньки й пронизали мене.

      – Любиш матусине молочко, так, Фло? – промовила вона співучо. – Я розумію, що їй чотири, так, але до чого тут вік, принцесо? Найсмачніші ласощі – матусине молоко. Єдина біда – в неї вже вилізли всі зуби, тож вона так боляче кусається!

      Я так і сиділа роззявивши рота, доки Паппі не запитала цілком несподівано:

      – Отже, місіс Дельвекіо-Шварц, що ви скажете?

      – Я вважаю, що Будинку потрібна міс Гаррієт Перселл, – відповіла місіс Дельвекіо-Шварц, киваючи головою СКАЧАТЬ