Янголятко. Колин Маккалоу

Чтение книги онлайн.

      – Новенька, так? – запитав він замість привітання.

      Я відповіла, що новенька, і чекала на продовження.

      – Ти звідки? – запитав він.

      – Мешкаю у задній частині, біля пральні.

      – Не на першому поверсі з вікнами на вулицю?

      Я насупилася. Коли людина така смуглява, як я, це надає їй дуже лютого вигляду.

      – Тебе це не обходить, – відрізала я.

      – Ще як обходить!

      Він поліз у внутрішню кишеню свого піджака, витяг потертий шкіряний гаманець, з ляскотом розгорнув.

      – Відділ поліції, який веде боротьбу з незаконною торгівлею спиртними напоями, – відрекомендувався він. – Як вас звуть, міс?

      – Гаррієт. А вас?

      – Норм. Ким ви працюєте?

      Я нарешті зачинила дверцята коробки із запобіжниками, взяла його під руку, подарувавши палкий погляд а-ля Джейн Рассел[13]. Принаймні я сподівалася, що він був палкий.

      – Чашку чаю? – запропонувала я.

      – Дякую, – охоче погодився він і дозволив супроводити себе всередину.

      – Якщо ви займаєтесь проституцією, краще відверто зізнатися, – почав він, оглядаючи мою вітальню, поки я ставила чайник на вогонь. Гроші! Доведеться розміняти цілі мішки дрібних монет: тут стільки газових лічильників – як їх прогодувати?

      – Ні, я не займаюся проституцією, Норме, я старший рентгенолог у лікарні «Ройял Квінз», – відповіла я, пораючись біля чайника.

      – Еге! То тебе сюди привела Паппі!

      – Ти знаєш Паппі?

      – Хто ж її не знає? Вона грошей не бере, вона розумна.

      Я подала йому чашку, налила й собі, знайшла солодке печиво, яке матуся поклала до кошика. Хвилину ми мовчки вмочали його в чай, потім я почала розпитувати Норма про роботу. Який чудовий повчальний досвід! Норм виявився відмінним джерелом інформації, таких Паппі називала закінченими прагматиками. Неможливо вилучити проституцію із соціального рівняння, і не має значення, що кажуть всі ті суворі охоронці моралі – архієпископи та кардинали з міністрами, – пояснив він, тож слід упорядкувати, а не приховувати це явище. Кожна дівчина на вулиці має свій район; проблеми починаються тоді, коли нова дівчина намагається вдертися на «чужу територію». Усі наче скаженіють.

      – Не на життя, а на смерть б’ються, просто-таки не на життя, а на смерть, – говорив він, беручи ще одне хрустке печиво. – Потім сутенери виймають свої ножі та бритви.

      – Гаразд, тож поліція не заарештовує відомих їй проституток? – поцікавилася я.

      – Лише тоді, коли пуритани починають наполягати на цьому: коли лігам матерів та легіонам порядності віжки під хвіст попадуть – хай їм грець, цим праведникам. Господи, як я їх ненавиджу! А втім, – продовжував він, стримуючи свої почуття, – СКАЧАТЬ