Частинка на краю Всесвіту. Шон Керролл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Гіґґсового бозона. Це було явним доказом того, що щось-таки відбувається, але все ще не є безсумнівним відкриттям. Хоч помилкою тут і не пахло. Рольф-Дітер Гоєр завершив пресконференцію словами: «Побачимося наступного року на оголошенні відкриття».

      Так і сталося. 4 липня 2012 року на ще двох семінарах оповістили новини про хід пошуку бозона. Цього разу це були не просто спокусливі натяки; нам представили вагомі докази того, що поза всілякими сумнівами нова частинка знайдена. Тисячі фізиків по всьому світі заплескали в долоні й полегшено зітхнули: ВГК став успішним проєктом.

Роздоріжжя

      Фізика елементарних частинок – невіддільна складова споконвічного бажання людства краще зрозуміти, як влаштований Всесвіт. Сьогодні вона біля свого критичного порога. Це все-таки дорога галузь науки, чиє майбутнє туманне.

      Пошук Гіґґсового бозона – це не просто розповідь про субатомні частинки й езотеричні ідеї. Це ще й розповідь про гроші, політику й ревнощі. Цей проєкт, до якого залучено так багато людей, який реалізується в межах безпрецедентної міжнародної співпраці і в якому використана не одна новітня технологія, не може обійтися без випадків недбалості, махінацій, а інколи й шахрайства.

      ВГК – не перший гігантський пришвидшувач, що мав на меті знайти Гіґґсів бозон. Був Теватрон, створений у Національній пришвидшувальній лабораторії імені Фермі (Фермілаб) неподалік Чикаго. Його запустили 1983 року, проте після доволі ефективної роботи, що призвела до відкриття правдивого кварка, зрештою зупинили у вересні 2011 року. Однак Теватрон не знайшов Гіґґсів бозон. Був ще Великий електрон-позитронний колайдер (ВЕПК), що працював з 1989 до 2000 року в тому самому тунелі, де тепер розміщено ВГК. Замість відносно масивних протонів унаслідок зіштовхування яких зазвичай утворюються хаотичні виплески найрізноманітніших частинок; ВЕПК зіштовхував електрони з їхніми родичами з антиматерії – позитронами. Ця реакція уможливила виконання дуже точних вимірів, проте в жодному з них не появився Гіґґсів бозон.

      А потім був Надпровідний суперколайдер (НСК), що про нього тужливо розповідала Г’юїтт. НСК був американською версією ВГК, тільки більшою, ліпшою, і мав за планом стартувати перший. Спроєктований у 1980-х роках, НСК повинен був розвивати енергію майже втричі більшу за ту, якої коли-небудь зможе досягти ВГК (і вп’ятеро більшу за ту, яку ВГК розвинув на цю мить). Однак ВГК має одну суттєву перевагу над НСК: його все-таки збудували.

      Лише через років за два після початку роботи ВГК він подарував людям справжнє відкриття – частинку, що дуже схожа на Гіґґсів бозон. Це стало кінцем однієї ери і водночас початком іншої. Гіґґсів бозон – це не просто ще одна частинка. Це особливий вид частинки, що міг би у дуже природний спосіб взаємодіяти з іншими видами частинок, особливо з тими, яких ми ще не виявили. Ми знаємо, що Стандартна модель – це не остаточна відповідь; яскравим прикладом цього є темна матерія, відкрита астрономами. Гіґґсів бозон може бути порталом, СКАЧАТЬ