Царівна Нефрета. Василий Масютин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зсередини, і Сатмі увійшов. Хтось, кого він не міг доглянути у темряві, взяв його за руку і потягнув за собою. Духовник, ідучи наомацьки, зміняв раз у раз ходу і відчув під ногами воду. Розхильовані провідником гілки дерев ударяли Сатмія по обличчі.

      За хвилину рука, що вела його, – лишила його самого і збоку з’явилася пара зовсім інших рук, що оповили його шию. Це була особа невеличка ростом. Сатмі нахилившись відчув близьке обличчя, вдихав близьке тіло, пізнав ясні очі царівни і почув своє імення.

      «Я так тужила за тобою…»

      Сатмі хотів висловити те, що підповідав йому стук серця, але нараз почув у темряві якийсь суворий голос. На його устах запік його поцілунок і знову хтось повів його невидною стежкою аж до виходу. За ним тихо зачинилася фіртка.

      Вже зранку помітив Сатмі, що його одяг поплямлений. Інені був іще більше ослаблений, ніж можна було сподіватись, а водночас у поведінці старого була дивна нетерплячка. Карлик вовтузився над низькою помальованою скринею, де лежали одяги і старався звернути увагу Сатмія на свою роботу як на щось дуже важливе. Він приносив до Іненія ріжні одяги і напівзвернений до Сатмія питався, чи на духовних ризах може бути бодай найменша плямочка і чи в забрудненому одязі можна приносити божественну жертву. Сатмі, занятий своїми думками, не звертав на це уваги. Він не зрозумів, що Інені мав намір устати з ложа і взяти участь у ранній богослужбі.

      Сатмі, знаючи слабі сили Іненія, пробував його відвести від такої постанови, але Інені стояв при ній непохитно. Сатмі успокоївся трохи на думку, що тут іде про таку важну жертву, як благання божества, щоб допомогло до перемоги у війні, яку фараон вів уже кілька місяців. Божество повинно дати знак, чи прийняти корисні умови миру, чи вести далі війну, виснажливу для обидвох сторін.

      Інені вийшов зі своєї кімнати і прямував просто до святині. Знесилений опирався на раменах Сатмія. Мовчав іще більше, ніж звичайно. Сатмі побоювався, чи старець зможе простояти цілу богослужбу, і дуже обережно висловив цей свій сумнів. У відповідь на це старець звільнив його рам’я, на якому підтримувався, і ввійшов сам у двері святині. Службу правив так само зосереджено і спокійно, як завсіди.

      Сильним голосом прочитав «Главу про запалювання полум’я». Запаливши вогонь, так само спокійно прочитав «Главу про кадильницю». Склавши обидві руки на кадильниці, Інені заглибився у молитві. Після цього поставив на кадильницю посуд зі святим жеврієм і посипав його запашною живицею. Живими колюмнами, що нагадували бадилля полинів, пнулося вверх кадило блакитними хмаринками.

      З кадильницею в руці підійшов Інені до воріт «Святая святих», запечатаних глиною. З великим зусиллям він вимовляв слова, що супроводили обряд посвячення. Сатмі йшов за ним неспокійний, а проте Інені з виразно зазначеною рішучістю виконував обов’язок складного обряду, не пропускаючи і не змінюючи ні слова.

      Він здер глиняну печатку зі засувок священних дверей і сказав майже пригаслим голосом:

      – Нитки – зірвані, печатка – зламана.

      Дуже СКАЧАТЬ