Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ була зовсім іншою. Водночас я виголосив йому свій власний протест і зажадав, щоб він безапеляційно підкорявся моїм розпорядженням. Загалом Гос сприйняв мої зауваження цілком мирно.

      Коли він пішов, я відчув докори сумління за те, що особисто його недолюблюю. Така ірраціональна любов або неприязнь до людей, я сказав би, почуття, вельми суперечні духу християнства.

      Зітхнувши, я переконався в тому, що стрілки годинника на моєму письмовому столі показують за чверть п’яту, що реально позначало половину на п’яту, і пройшов до вітальні.

      Там сиділи четверо моїх парафіянок із філіжанками чаю в руках. Ґрізельда сиділа за чайним столом, намагаючись виглядати цілком природною й у своєму середовищі, але здавалася ще більш недоречною тут постаттю, ніж звичайно.

      Я потиснув усім руки й сів між міс Марпл і міс Везербі.

      Міс Марпл – це літня леді із сивим волоссям і з приємними, лагідними манерами, міс Везербі – суміш оцту та агресивного лихослів’я. З них двох міс Марпл, безперечно, набагато небезпечніша.

      – Ми щойно розмовляли, – сказала Ґрізельда медоточивим голосом, – про доктора Стоуна й міс Крем.

      У мене в голові промайнули два віршовані рядки, які витворив Денніс: «Міс Крем – пряма дорога в гарем».

      Мені раптом захотілося продекламувати їх уголос і подивитися, який ефект вони справлять, але, на щастя, я стримав себе. Міс Везербі кинула лаконічну фразу:

      – Жодна порядна дівчина цього не зробить, – і несхвально стиснула свої тонкі губи.

      – Чого не зробить? – запитав я.

      – Не піде працювати секретаркою до неодруженого чоловіка, – сказала міс Везербі з огидою в голосі.

      – О, моя люба, – сказала міс Марпл. – Як на мене, то одружені чоловіки ще гірші. Згадайте бідолашну Моллі Картер.

      – Одружені чоловіки, які живуть окремо від своїх жінок, справді являють неабияку небезпеку, – погодилася міс Везербі.

      – І навіть такі, що живуть разом зі своїми дружинами, – промурмотіла міс Марпл. – Пригадую…

      Я урвав ці не дуже приємні спогади.

      – Але сьогодні дівчина має право влаштуватися на будь-яку роботу, як і чоловік, – сказав я.

      – Поїхати до сільської місцевості? Й оселитися зі своїм працедавцем в одному готелі? – сказала місіс Прайс Рідлі з осудом у голосі.

      Міс Везербі прошепотіла на вухо міс Марпл:

      – І їхні спальні перебувають на одному поверсі…

      Міс Гартнел – жінка весела, з обвітреним обличчям, справжній пострах для бідняків – зауважила гучним енергійним голосом:

      – Бідолаху обплутають, він навіть отямитися не встигне. Він наївний, як новонароджене немовля, це відразу видно.

      Дивовижно, куди нас іноді заводять загальноприйняті вирази. Жодна з присутніх тут дам не могла б уявити собі немовля доти, СКАЧАТЬ