Темні уми. Александра Бракен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ укритих брудом, котрі вільною рукою намагалися почухати покусані мушвою місця! Не дивина, що за непокору ССПівцю чи наглядачеві покарання було аналогічним, але без їжі, а траплялося, що й без води.

      Покарання за повторне порушення було таким страшним, що коли за два дні Сем нарешті повернулась, вона не могла чи не хотіла розповідати про нього. Коли вона увійшла, вся змокла і змерзла під зимовим дощем, то виглядала так, наче спала не більше за мене. Зірвавшись із «двояруски», я вмить кинулася до неї, в той час як Сем заледве встигла пройти півбоксу.

      Я обійняла її рукою за шию, але вона прибрала її, зціпивши зуби, через що її обличчя зробилося жорстоким. Від вітру ніс і щоки Сем стали яскраво-червоними, проте жодних синців чи порізів на тілі не було. У неї навіть не набрякли очі від плачу, як у мене. Вона лише ледь-ледь помітно накульгувала, проте якби я не знала, що трапилось, то вирішила би, що вона просто повернулась після довгого робочого дня в саду.

      – Сем, – мовила я, зневажаючи себе за свій тремтячий голос. Вона не зупинилась і навіть не глянула на мене, аж поки ми не опинилися біля наших ліжок, де вона, стиснутою в кулак рукою обіпершись об постіль, зібралася заскочити нагору.

      – Скажи хоч щось, прошу, – благала я.

      – Ти просто стояла, – голос Сем лунав так низько і хрипко, наче вона не розмовляла багато днів.

      – Тобі не треба було…

      Вона опустила голову так, що притулилася підборіддям до грудей. Довгі, сплутані пасма волосся спадали їй на плечі та лице, приховуючи його вираз. І тоді я відчула, що Сем наче якось збайдужіла до всього. У мене з’явилось вкрай дивне відчуття, що я пливу, дрейфую все далі і далі, не маючи нікого й нічого, за що б могла вхопитися. Я стояла поруч неї, але відстань між нами немов збільшилася до розмірів каньйона, перестрибнути через який було понад мої сили.

      – Маєш рацію, – нарешті мовила Сем. – Мені не слід було. – Вона переривчасто видихнула. – Але що в такому разі трапилось би з тобою? Ти б і надалі просто стояла там і дозволяла йому робити це, навіть не намагаючись захиститися?

      А потім вона глянула на мене, і єдине, чого мені захотілось у цю мить, – щоби вона знову відвернулась. Я ніколи ще не бачила в її очах такої чорноти.

      – Вони кажуть жахітні речі, вони кривдять тебе, а ти завжди відмовчуєшся – і я знаю, Рубі, знаю, що це твоя вдача, але інколи мені здається, що тобі до всього того байдуже. Чому ти не зважишся на спротив, ну хоч би раз?

      Вона говорила майже пошепки, але говорила якось захлипувально, через що мені здалося, що вона ось-ось або зірветься на крик, або істерично розридається. Я дивилася, як Саманта нервово посмикує краї шортів, і її руки при цьому рухаються настільки швидко, що заледве можна було розгледіти яскраво-червоні сліди навколо її зап’ястків.

      – Сем… Саманто….

      – Я хочу… – Вона важко зглитнула. На її віях забриніли сльозини. – Я хочу побути на самоті. Хоч би ненадовго.

      Мені не слід було чіплятися СКАЧАТЬ