«Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Юлия Буйских

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лікування, шептуха показувала нам або вирізки з газет, або відривний календар, або збірку «народних» молитов і замовлянь із текстами незрозумілого походження. Також оповідачі могли сказати, що, наприклад, вони завжди вважали, що як постійно сниться мрець, то поріг хати і відповідну могилу на кладовищі треба обсипати маком-видюком, а тепер прочитали в православному календарі, що в такому разі слід замовити сорокоуст у церкві. Значимою для мене в 2012 році стала розмова з респонденткою з півдня Миколаївщини. Жінка розповіла, що все життя була впевнена в тому, що в її селі жили відьми, які «крали молоко й у колгоспних корів». Оповідачка знала, як захистити корову від «сглазу», і взагалі давала раду сільським відьмам, бо вони «теж люди». Та коли на телебаченні з’явилася програма «Битва екстрасенсів», жінка почала її дивитися й зрозуміла для себе, що її сусідки по селу – «такі собі відьми», що «відбирання молока – це неправда», а є речі більш небезпечні, як ішлося на цьому ТБ-шоу. Спершу мені важко давалася наша розмова: я намагалася отримати очікувану інформацію про основні функції та характеристики сільської відьми, натомість респондентка емоційно переповідала мені сюжети з «Битви екстрасенсів», порівнюючи телевізійних героїв зі «своїми», місцевими відьмами, які виявилися доволі «звичайними» та «безхитрісними» порівняно з екранними магами та екстрасенсами. Однак щойно я зрозуміла, що моя співрозмовниця адаптувала нове знання до власного світогляду і вже існуючих уявлень про людей із магічними здібностями, і припинила очікувати від неї традиційних формул і сюжетів, наша розмова пішла легко й невимушено. Спираючись на цей досвід, хочу наголосити на тому, що важливо фіксувати явище культури в тому вигляді, який ми можемо спостерігати тут і зараз, відмічаючи умови його функціонування і зміни в характері трансмісії, а також зв’язок із традиційними формами. Однак не можна відкидати такі сюжети або ж трактувати їх як «деградацію традиції», навпаки, важливо їх досліджувати, усвідомлюючи, що культура є мінливою цілісністю, у якій кожний компонент має свою функцію.

      Потрібно зважати й на те, що у «вторинній фольклоризації» неабияку участь беруть також фольклорні, етнографічні, етномузикологічні експедиції. Часом, шукаючи інформацію про певне явище культури, характерне для якогось одного регіону або ж відоме з джерел початку XX ст., збирачі можуть мимоволі спровокувати в респондента небажання або страх здатися неосвіченим та необізнаним. Це, зрештою, може призвести до того, що респондент, відповідаючи на прямі запитання80, які містять у собі натяк на відповідь, підлаштовується під збирача і дає бажану відповідь, що далеко не завжди співвіднесена з етнографічною дійсністю. Не варто забувати й про непрофесіоналізм чи брак досвіду в окремих збирачів, на чому наголошують Т. Валодзіна та С. Штирков81, засновуючись, відповідно, на досвіді білоруської та російської етнології та фольклористики. Т. Валодзіна, зокрема, говорячи СКАЧАТЬ