«Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Юлия Буйских

Чтение книги онлайн.

      Однак попереду було ще XX ст., яке принесло сільському соціуму (що, знову ж таки, перебував у складі різних державних утворень) кілька воєн, зміни суспільного ладу, насильницькі переселення та депортації, репресії, табори ГУЛАГу, етнічні чистки, насаджування атеїзму з фізичним винищенням місцевих святинь, Голодомор, колективізацію та колгоспну систему господарства, знищення приватного селянського виробництва, екологічні катастрофи (чого варта тільки трагедія на ЧАЕС), штучні затоплення сіл задля будівництва ГЕС, заробітчанські міграції тощо. Ці та інші зовнішні чинники не могли не впливати на релігійність, світогляд, лікувальні та магічні практики, систему міфологічних уявлень населення України. Коротко зазначу, що світогляд та релігійність людини-колгоспника в умовах, коли релігійні практики з публічної сфери перейшли до приватної (т. зв. domestication of religion72) і при цьому в колгоспних селах квітнула віра в демонічних істот, магію та надприродні здібності сільських баб-повитух, шептух, знахарок і відьом, є наразі недостатньо вивченою і надзвичайно цікавою темою для окремого дослідження73. Крім того, за ранньої радянської доби (1920—1930-ті роки) великої популярності набули наративи про різноманітні дива (оновлення ікон та куполів церков, поява святих чи їхніх слідів у певних місцях, чудесні зцілення, кровоточивість хрестів та престолів у осквернених церквах тощо)74 та різні форми оніричного фольклору (сни, видіння, віщі сни)75, що були своєрідним механізмом психологічного захисту в умовах колективізації, репресій, голоду та воєн. Це засвідчує те, що форсовані процеси секуляризації та атеїзації не тільки не спричинили тотальної десакралізації світогляду населення terra sovieticus, а навіть збагатили його новими сюжетами та неформальними практиками переживання сакрального, які відбивали болючі й травматичні соціоекономічні зміни.

      Серед загальних причин трансформаційних процесів у сільській культурі післявоєнного періоду фольклорист К. Чистов виділяв такі: відживання економічної й культурної замкнутості села; відчуження продукту, що виробляється, і споживання речей та цінностей, створених за межами первинної соціальної групи; зміна ціннісної орієнтації, спрямованість її у бік міста; зміна безпосереднього і контактного (face to face) типу трансмісії культури опосередкованим і надконтактним (школа, радіо, телебачення); масове промислове виробництво предметів матеріальної культури; інтенсивний розвиток способів матеріальної фіксації явищ духовної культури76. Отже, очевидно, що традиція змінювалася завжди, інкорпоруючи нові явища та видозмінюючи форми свого функціонування в культурі. Водночас, якщо ми говоримо про сучасний український сільський соціум, то багато з міфологічних текстів, які фіксуються нині, буквально вражають дослідників своїми сюжетами, адже вони мало відрізняються від своїх аналогів, СКАЧАТЬ