Учень убивці. Робин Хобб

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з того, як служниця заходила в кімнату, я зрозумів, що це було вже не першим її завданням. Вона поклала невеликий сувій та бутон під подушку Регалу й вислизнула з приміщення. За мить вони були в моєму камзолі, а пізніше – під моєю подушкою. Гадаю, найважчою частиною завдання було боротися з бажанням розгорнути сувій. Пізно вночі я відніс ці дві речі Чейдові.

      Кілька днів я чекав, що трапиться якийсь фурор, і сподівався, що Регал буде дуже засмучений. Але, на мій подив, нічого не сталося. Регал поводився як звичайно, окрім того, що став ще уїдливішим і відчайдушно фліртував з усіма жінками. Леді Далія раптом зацікавилася нарадою, захищаючи запровадження військового податку і цим бентежачи свого чоловіка. Королева висловила невдоволення через таку зміну позиції й не допустила її до дегустації у своєму винному підвалі. Це було загадкою для мене, але коли я нарешті запитав це в Чейда, той насварив мене:

      – Пам’ятай, ти людина короля. Тобі дають завдання, і ти маєш його виконати. Ти повинен бути задоволений уже тим, що вдало виконав його. Це все, що ти маєш знати. Шрюд сам планує всі ходи та розвиток гри. Ми з тобою, мабуть, просто фігури на дошці. Але ми найкращі з них: він мене сам запевнив.

      Але скоро Чейд побачив межу моєї покірності. Він запропонував мені обрізати стрілку в копиті5, щоб покалічити коня. Я ніколи так не робив і багатозначним голосом людини, яка виросла поміж цих благородних тварин, промовив, що є багато способів зробити так, щоб кінь кульгав, не завдаючи йому шкоди, і щоб Чейд поклався на мене в цьому. До цього дня я не знаю, як він поставився до моєї відмови. Він і не засуджував, і не схвалював моїх дій. У цьому (та й у багатьох речах) він залишав свою думку при собі.

      Щотри місяці король Шрюд викликав мене до своїх покоїв. Зазвичай це відбувалося рано-вранці. Я стояв перед ним, часто спостерігаючи, як він приймає ванну чи коли йому укладають волосся в косичку, обвиту золотою тасьмою, яку мав право носити лише король, або як його слуги розкладають одяг. Усе відбувалося за одним і тим самим ритуалом. Він ретельно оглядав мене, дивуючись, як швидко я росту. Так оглядають коней перед тим, як їх купити. Він міг поставити кілька питань про мої успіхи у кінній їзді чи володінні зброєю і з серйозним виглядом слухав мої швидкі відповіді. А потім міг запитати офіційним голосом:

      – Ти відчуваєш, що я дотримуюсь угоди?

      – Так, сір, – завжди відповідав я.

      – Тоді ти теж її дотримуйся, – щоразу говорив король, і на цьому мої відвідини закінчувалися. І всі слуги, які супроводжували його чи відчиняли мені двері, щоби впустити чи випустити, здається, ніколи не звертали уваги на мене чи на слова короля.

      Наприкінці осені, коли зима вже почала показувати свій характер, я дістав найважче завдання. Чейд викликав мене у свою кімнату, щойно я задмухав свічку. Ми їли цукерки й випили трішки вина зі спеціями навпроти каміна Чейда. Він не скупився на похвалу з приводу моєї останньої пригоди, коли мені потрібно було в сушарці вивернути всі сорочки навиворіт, не потрапивши СКАЧАТЬ