Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

Чтение книги онлайн.

      І відтепер, коли його стрічала,

      вже усміхом обличчя не цвіло, —

      її печаль і туга небувала

      ставала більше схожа на тепло.

      І те, що зір свій Джулія ховала,

      ознакою зневаги не було:

      лукавство у закоханих безкрає —

      воно їх прикидатися навчає.

      Та пристрасть – як її ти не приховуй,

      вона ще дужче в тьмі палахкотить.

      Так само неба колір загадковий

      віщує грім, а не ясну блакить.

      А почуття – хоч в стіни замуровуй,

      вони проникнуть і несамохіть,

      бо машкара – то прикриття погане,

      крізь неї швидко істина прогляне.

      Тим видаються глибшими зітхання,

      чим глибше ти їх хочеш затаїть,

      і тим солодші свідчення кохання,

      чим важче їх в очах перехопить.

      І дрож перед розлукою останній,

      і зустрічі вичікувана мить —

      все це прикмети ніжної любові,

      що їх впізнати важко юнакові.

      Лихий кінець відчувши в перспективі

      і знаючи, до чого справа йде,

      гонила мрії Джулія звабливі

      і гамувала серце молоде.

      Молилася вона Пречистій Діві —

      мовляв, нехай Господь не доведе,

      а потім довго радилася з нею,

      в жіночих справах кращим судією.

      Вона клялась не бачити Жуана,

      а полетіла в гості до Інес.

      Хвала Пречистій Діві полум’яна:

      на щастя, він прогулювався десь!

      Та хтось іде… Рятуй, небесна панно!

      Чи не Жуан? – Даремно смієтесь:

      того разу, здається, Божа Мати

      її не спромоглася врятувати…

      Кінець кінцем вона собі поклала,

      що страх – то недостойність і ганьба,

      що тільки гордість все перемагала

      і, отже, переможе. Та хіба

      вона пильніш про декого не дбала

      і з почуттям сестри, а не раба,

      не ставилась ніколи до особи,

      яка їй більш за інших до вподоби?!

      Та коли б хтось, скажімо, перед шлюбом

      їй, як коханець, був би до душі,

      то доброчесна жінка навіть з любим

      не переступить певної межі!

      Коли б він навіть виявився грубим,

      йому сказати можна: ми чужі! —

      поклавши край нахабнику тим самим.

      …Ось тактика, яку я раджу дамам.

      До того ж чи на світі вже немає

      кохання платонічного… з яким

      свята чи літня літнього кохає,

      лиш почуття поділюючи з ним?

      Так Джулія, закохана без краю,

      казала, грішне сплутавши з святим.

      Я їй так само радив би цей засіб,

      і від спокус вона убереглася б.

      Така любов – погоджуюсь – цнотлива.

      Цілують ручку, а тоді уста…

      Зі СКАЧАТЬ