Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

Чтение книги онлайн.

      Він вмер, не залишивши заповіту,

      і власність з рук до рук не передав,

      тож Дон Жуан маєтність розмаїту

      як юний син його успадкував.

      Інесу ж в опікунку знамениту

      перетворив закон – поборник прав:

      відомо, що дітей опікувати

      ніхто не вміє так, як добра мати.

      От і взялась виховувати сина

      вдова найрозумніша серед вдів,

      і врахувати все була повинна —

      щоб на коні по-лицарськи сидів,

      і щоб, коли проб’є його хвилина,

      не розгубився в розпалі боїв —

      протистояти міг ворожим юрмам,

      і монастир жіночий брати штурмом.

      Їй вчителі корилися в усьому,

      і опікунка змушувала їх

      Жуанові щепити, як нікому,

      мораль в найвищих виявах своїх.

      Про сон вона забула і про втому,

      аби не перейшли вони поріг

      і часом не проскочило єдине —

      наука з анатомії людини.

      Жуан вивчав історію античну

      та безліч непотрібних дисциплін,

      немов для того тільки, щоб практично

      не міг їх застосовувати він.

      Інеса пильнувала педантично

      і зважувала все з усіх сторін

      з надією, що знати він не буде,

      як плодяться й розмножуються люди.

      Цей метод, часто вживаний і нині,

      не вдовольняв при вивченні часів,

      коли ще розважалися богині

      у товаристві фавнів та богів.

      Бо як було тлумачити хлопчині

      те, що вони без блузок та штанів?

      Тож радила Інеса «Одіссею»,

      і вчителі погоджувались з нею.

      Овідій – цей розпусник і гуляка —

      стоїть з Анакреоном упритул.

      Мораль не схвалить, далебі, ніяка

      й того, що витворяв колись Катулл.

      Лише Вергілій був не забіяка,

      та й в нього є розпусницький намул:

      його «Formosum pastor Corydon»’у68

      святенник не читатиме з амвону.

      Лукрецій сороміцький та безбожний —

      поганий харч для шлунків молодих,

      і Ювенал – хоч твір його й не кожний,

      теж надто вже колючий, як для них.

      Одвертістю своєю він спроможний

      збентежити і грішних, і святих.

      А Марціалові солоні епіграми —

      то просто бруд, говорячи між нами.69

      Жуан читав ці твори у виданні,

      яке сумлінно звірив видавець

      і де місця не зовсім бездоганні

      покреслив геть цнотливий олівець.

      Проте усі уривки ті погані

      дбайливо перенесено в кінець,

      де, як дотепно вибрані цитати,

      їх кожен міг в додатку прочитати.

      Це СКАЧАТЬ