З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя - Коллектив авторов страница 30

СКАЧАТЬ у битих житах.

      Він ішов швидко і легко, з ясною головою. Він немов летів, не чуючи під собою землі, готовий до подвигів велетенських. Він зрозумів, що треба поспішати до бойового товариства, треба забути про все на світі в ім’я життя і битися з ворогом смертним боєм.

      А Олеся-Ярославна виплакала на перелазі свою многосотлітню пісню і спустошена пішла до хати. І стала вона кам’яною. Не чула вона, як громили гарматами село, як з боєм відходили останні бійці і вповзала в село німецька неволя.

      – У мене, тітко, кам’яна душа. Зі мною тепер можна робити що завгодно, – сказала вона тітці Мотрі, що прибігала до неї потужити.

      Олеся сиділа нерухома і дивилась на подушку, на слід Василевої голови.

Південно-Західний фронт, травень 1942 р.

      Роман Іванович Іваничук

      Нар. 1929 р. (с. Трач, Івано-Франківська область)

      Черлене вино[57]

Розділ тринадцятий. Мор

      Уже позаду Кам’янець, а де Кафа, а де Тифліс і Ерівань, а де Венеція і Голландія – який великий світ, великий Боже! – та вже недалеко кінець Татарського шляху, а на тому кінці – чудова, найвищої похвали гідна християнська столиця Леополіс. Многолюдний город, подібного якому в усій Європі немає: там городяни живуть у розкошах, а крамниці повні товарів; у Львові знайдеш, чого тільки забажаєш. Різьбярі тешуть дивні різьби з дерева й руського мармуру[58], золотарі оздоблюють щити, мечі й булави химерними орнаментами, лимарі шиють пояси й сагайдаки, сідельникам за одне лише сідло треба віддати тисячу курушів, чинбарі виготовляють найкращий у світі сап’ян, у зброярів замовиш розмаїті обладунки, шоломи, лати, списи, сокири; навіть сто тисяч воїнів знайдуть у Львові все, що їм потрібно для війни. Недарма молодий і войовничий хан Криму Хаджі Гірей спорядив до Львова караван із п’ятдесяти возів з кавказькою селітрою, а теж із шовками й перськими килимами. Королеві Ляхистану потрібен порох, ханові – готова зброя.

      Так думав караван-баша Богуш Ованесян, під’їжджаючи Татарським торговим шляхом до Теребовлі.

      Знав, кого послати, солхатський хакан[59]: купець Богуш об’їздив усю Європу і у Львові вже раз бував, повертаючись з Амстердама. Яке то величне місто! Двома мурами обгороджене, а на мурах вежі, а на вежах гармати, а посередині міста височить ратуша з дзиґарями, які б’ють щогодини; і великий базар на ринковому плацу, а ще більший біля П’ятницької церкви; на базарах купці з Москви, Персії, Туреччини, Фландрії. Будинки в тому городі кам’яні й високі, під ними вриті глибоко в землю пивниці, в яких навіть літом напої холодні; повсюди зобачиш трояндові квітники й водограї, а за містом сади й виноградники…

      Спасибі Хаджі Гірею, що довірив свій караван йому, Богушу Ованесяну, адже тут вірменська громада налічує близько ста сімей – у два рази більше, ніж в Амстердамі, а вірменських крамниць аж сорок, і ще мають вірмени суд, який судить за своїм власним правом, і собор не гірший, ніж лядські СКАЧАТЬ

<p>57</p>

Програма 10-го класу (додатково)

<p>58</p>

Алебастр.

<p>59</p>

Солхат – давня назва Старого Криму, першої столиці Кримського ханства.