З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      Раби, подножки, грязь Москви,

      Варшавське сміття – ваші пани

      Ясновельможнії гетьмани.

      Чого ж ви чванитеся, ви!

      Сини сердешної Украйни!

      Що добре ходите в ярмі,

      Ще лучше, як батьки ходили.

      Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

      А з їх, бувало, й лій топили.

      Може, чванитесь, що братство

      Віру заступило.

      Що Синопом, Трапезондом

      Галушки варило.

      Правда!.. правда, наїдались.

      А вам тепер вадить.

      І на Січі мудрий німець

      Картопельку садить,

      А ви її купуєте,

      Їсте на здоров’я

      Та славите Запорожжя.

      А чиєю кров’ю

      Ота земля напоєна,

      Що картопля родить, —

      Вам байдуже. Аби добра

      Була для городу!

      А чванитесь, що ми Польщу

      Колись завалили!..

      Правда ваша: Польща впала,

      Та й вас роздавила!

      Так от як кров свою лили

      Батьки за Москву і Варшаву,

      І вам, синам, передали

      Свої кайдани, свою славу!

      Доборолась Україна

      До самого краю.

      Гірше ляха свої діти

      Її розпинають.

      Заміс[т]ь пива праведную

      Кров із ребер точать.

      Просвітити, кажуть, хочуть

      Материні очі

      Современними огнями.

      Повести за віком,

      За німцями, недоріку,

      Сліпую каліку.

      Добре, ведіть, показуйте,

      Нехай стара мати

      Навчається, як дітей тих

      Нових доглядати.

      Показуйте!.. за науку,

      Не турбуйтесь, буде

      Материна добра плата.

      Розпадеться луда

      На очах ваших неситих,

      Побачите славу,

      Живу славу дідів своїх

      І батьків лукавих.

      Не дуріте самі себе,

      Учітесь, читайте,

      І чужому научайтесь,

      Й свого не цурайтесь.

      Бо хто матір забуває,

      Того Бог карає,

      Того діти цураються,

      В хату не пускають.

      Чужі люди проганяють,

      І немає злому

      На всій землі безконечній

      Веселого дому.

      Я ридаю, як згадаю

      Діла незабуті

      Дідів наших. Тяжкі діла!

      Якби їх забути,

      Я оддав би веселого

      Віку половину.

      Отака-то наша слава,

      Слава України.

      Отак і ви прочитай[те],

      Щоб СКАЧАТЬ