Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      Наповнюючи кухлі хуліганів, кельнерка в дзеркало помітила, як офіцер натискає кілька клавіш телефона і прикладає до вуха. Додзвонившись, швидко заговорив по-іспанськи:

      – Le llamo desde el bar Molly Malone, – промовив адмірал, прочитавши назву й адресу бару з підставки під кухоль, яка лежала на шинквасі. – Calle Particular de Estraunza, ocho. – І через кілька секунд додав: – Necesitamos ayuda inmediatamente. Hay dos hombres heridos6.

      І поклав трубку.

      «¿Dos hombres heridos?» Серце кельнерки закалатало.

      Не встигла вона зрозуміти, що це мало б означати, як за шинквасом крутнувся білий вихор – офіцер різко розвернувся вправо й наддав ліктем у ніс більшому з хуліганів: пролунав гидкий хрускіт. Обличчя здорованя заюшила кров, він упав навзнак. Не встиг його товариш щось зробити, як другий лікоть адмірала влучив йому під дих – і той хуліган теж полетів зі стільця. Кельнерка налякано дивилася на двох чоловіків на підлозі бару – один кричав від болю, а другий хапав ротом повітря й тримався за горло. Офіцер поволі встав. Моторошно спокійний, він дістав із гаманця сто євро і поклав на шинквас.

      – Перепрошую, – сказав адмірал по-іспанськи. – Скоро приїде поліція і вам допоможе.

      Відтак він розвернувся і вийшов.

      Надворі адмірал Авіла набрав повні груди вечірнього повітря й пішов проспектом Масарредо до річки. Здалеку вже лунала сирена поліції, і він відступив у тінь, чекаючи, доки представники влади проїдуть мимо. Попереду була серйозна справа, й Авіла не міг дозволити собі інших ускладнень.

      «Регент чітко окреслив сьогоднішнє завдання».

      Авіла відчував глибокий спокій, приймаючи накази Регента. Жодних рішень. Жодної провини. Чиста дія. Після довгих років командування надзвичайна полегкість була в тому, щоб відступити від стерна й передати керування кораблем комусь іншому.

      «У цій війні я рядовий».

      Кілька днів тому Регент поділився з ним таким незручним секретом, що Авіла не мав іншого вибору, як узятися до цієї справи й бути готовим довести її до кінця. Брутальність учорашнього завдання досі не давала йому спокою, але він розумів, що його вчинок буде пробачений.

      «Існує багато форм праведності.

      І до того, як настане ніч, попереду ще одна смерть».

      Вийшовши на відкритий майдан біля набережної, Авіла поглянув на споруду, що височіла попереду. То було хвилясте місиво збоченських форм, вкритих металевою плиткою, – немов два тисячоліття поступу в архітектурі просто викинуто у вікно заради повного хаосу.

      «Хтось називає це музеєм. Я називаю це тріумфом потворності».

      Самозаглиблений і зосереджений, Авіла перетнув майдан, огинаючи химерні скульптури біля музею Ґуґґенхайма в Більбао. Наближаючись, він дивився на юрми гостей, що походжали в найкращому чорно-білому вбранні.

      «Безбожні маси зібралися тут.

      Однак цей вечір стане зовсім не таким, яким вони його уявляють».

      Адмірал поправив кашкет, розгладив кітель, набираючись сили для непростого завдання, яке СКАЧАТЬ