Джерело. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з себе темряву – як йому вже стільки разів доводилося робити.

      Двері бару розчахнулись, і Авіла побачив: у приміщення ввалилося двоє здорованів. Вони фальшиво горлали вболівальницьку пісню, були вбрані в зелені футболки, які ледве прикривали об’ємні животи. Очевидно, цього вечора результат матчу був на користь приїжджої команди Ірландії.

      «Натяк зрозумілий», – подумав Авіла й підвівся. Попросив рахунок, але кельнерка підморгнула і махнула рукою. Авіла подякував і зібрався йти.

      – Хай йому грець! – крикнув один зі здорованів, дивлячись на поважну форму Авіли. – Та це ж король Іспанії!

      Обидва зареготали й похитнулися, нахилившись у бік адмірала.

      Авіла спробував обминути їх і вийти, але більший з уболівальників грубо схопив його за руку й посадив назад за стійку.

      – Стривайте, ваша величносте! Ми сюди здалеку приїхали; маємо випити по кухлику з королем!

      Авіла скоса глянув на лапу незнайомця, що вчепилась у напрасований рукав кітеля.

      – Відпустіть, – спокійно мовив він. – Мені треба йти.

      – Ні… тобі треба з нами пивця випити, amigo!

      Чоловік учепився в рукав ще міцніше, а його товариш став тицяти пальцем у медалі на грудях Авіли.

      – Та ти, батяню, герой! – Чоловік посмикав за одну з найцінніших відзнак Авіли. – Середньовічний жезл? То ось який ти, лицар в осяйній броні! – розреготався він.

      «Терпіння!» – нагадав собі Авіла. Він зустрічав безліч подібних людей – нещасних простаків, які ніколи по-справжньому не боролися ні за що і сліпо порушують чужі права й свободи, що їх хтось відстояв для них.

      – Власне, – спокійно відказав Авіла, – жезл – це символ Unidad de Operaciones Especiales іспанського військового флоту.

      – Спецназ? – Чоловік удав, що тремтить від страху. – Справляє враження. А оце що значить? – Він показав на праву руку Авіли.

      Авіла подивився на свою руку. Посередині, на м’якій частині долоні, чорніло татуювання – символ із чотирнадцятого століття.

      «Цей знак – мій захист, – подумав Авіла, дивлячись на емблему. – Але зараз я захисту не потребую».

      – А нехай, – сказав хуліган, урешті відпустивши руку Авіли й перемкнувши увагу на кельнерку. – А ти мила, – зауважив він. – Що, стовідсоткова іспанка?

      – Так, – люб’язно відказала вона.

      – Що, нічого ірландського в тобі не було?

      – Ні.

      – А хочеш?

      Чоловік, звиваючись від істеричного сміху, стукнув кулаком по шинквасу.

      – Дайте їй спокій! – наказав Авіла.

      Той розвернувся, люто свердлячи іспанця очима.

      Другий уболівальник штурхнув Авілу в груди:

      – Будеш командувати, що нам робити?!

      Авіла глибоко вдихнув – сьогоднішня довга подорож його втомила – і вказав на шинквас.

      – Панове, будь ласка, сядьте. Я візьму вам пива.

***

СКАЧАТЬ