Отроки княжича Юрія. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – Гліб твій соцький, тому ти маєш знати.

      – Звідки така несподіванка?

      – Мені повідомили, що Лєшек відправив нам навздогін своє військо. Нагнати нас не наздожене, але крові попсує. Городища повинні стати для них заслоном. До мене доходили недобрі чутки про воєводу Щекотіва. Ніякої організації оборони! А Гліб з цим впорається. Твоє завдання: не пропустити поляків на Львів.

      – Зроблю, князю! – відповів розчулений Гліб.

      Виходило, що із завтрашнього дня він повним правом міг іменувати себе воєводою. Непогано, як для незаконно народженого! На його щастя, князь Лев не переймався подібними дрібницями. На перше місце він ставив військові здібності, але не походження. У цьому Лев наслідував свого батька князя Данила, для якого походження також не мало ніякого значення, тим більше що благородні з народження бояри фактично так і не признали його княжу владу.

      – У тебе є до мене запитання? – спитав Лев.

      – Лише одне. Що є такого, чого я не знаю, але знати мушу?

      – На все про все до зустрічі з поляками у тебе три дні.

      – Зроблю! – знову повторив Гліб, і в його голосі не було й краплі невпевненості.

      II

      Вже наступного дня впевненості у Гліба поменшало. Новоспечений воєвода критично оцінив стан укріплень ввіреного йому городища і зрозумів, що відпочити він зможе лише після навали поляків, якщо тільки зможе її відбити. Побудований на пологому схилі гори Щекотів виявився погано захищений від можливих нападів. Найнеприступнішою була північна сторона, до якої майже притул підступали непрохідні болота, що тягнулися не на одну версту. Правда, зараз ця обставина мало чим допомагала: стояла люта зима, болото замерзло і ворог міг підійти кригою під саму стіну городища. Ще більш плачевною Гліб знайшов південну сторону. При бажанні можна було легко захопити укріплення саме звідси, адже над ним височіла гора, з якої воно виглядало, як спеціально побудована для обстрілу мішень. Та й розмірами Щекотів не міг похвалитися: мав овальну форму приблизно сорок на тридцять сажнів ,[10] оточений високим частоколом.

      Фактично Щекотів був звичайним дитинцем, який оточували мазанки залежних від воєводи холопів. У самому центрі городища стояв невеликий будинок воєводи, оточений житлами його підлеглих. Будинки, де жила дружина воєводи, тулилися ближче до дерев’яного частоколу. Загалом, у Щекотеві проживало до сотні дружинників. Їхня чисельність поповнювалася ще декількома сотнями чоловіків із навколишніх сіл.

      Гліб, тільки-но прийнявши обов’язки воєводи, зібрав у своєму новому житлі десятників. Ці стіни ще зранку пам’ятали дух попереднього господаря, котрого князь Лев, невдоволений його діями на даній посаді, без попередження забрав із собою, перед тим при всіх обізвавши лакизою .[11]

      Що собою представляє новоспечений воєвода, десятники зрозуміли одразу ж після його перших слів. Тим не менше удвічі молодший, аніж попередній, новий господар Щекотова із завзяттям взявся за доручену СКАЧАТЬ