Ті, що не мають коріння. Наоми Новик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сухо, впевнено, хоча я ніколи не чула нічого подібного. Та це було достатньо жахливо, щоб я в це повірила: застрягнути в Пущі на двадцять років, нескінченно бути ув’язненим у якийсь спосіб – Пуща була здатна на таке.

      Дракон знизав плечима та махнув рукою у бік принца.

      – Її вже не витягнути, а він би лише спричинився до чогось гіршого, якби зайшов, але він і слухати про це не хотів, – він пирхнув. – Він гадає, ніби став героєм, убивши гідру, якій був один день.

      У жодній із пісень не згадувалося, що Вандалуській гідрі був лише один день; це добряче знецінювало історію.

      – Хай там як, – промовив Дракон, – я гадаю, що він справді почувається ображеним; пани та принци все одно ненавидять чари, а тим більше – через те, наскільки сильно вони їм потрібні. Так, якась така дріб’язкова помста найімовірніша.

      Я легко могла в це повірити, і Драконова думка була мені цілком зрозумілою. Якби принц мав на меті насолодитися супутницею Дракона, хоч ким була ця дівчина (я раптово обурилась, уявивши собі на своєму місці Касю, яку не могли би врятувати навіть небажані чари), то він би не просто пішов спати. Цей спогад не вкладався б йому в голові як слід, наче не той фрагмент головоломки.

      – Однак, – додав Дракон із легкою поблажливістю в голосі, наче я була цуциком, який відмовився пожувати черевик, – це не зовсім нікчемна ідея: я маю бути здатним змінити його пам’ять в іншому напрямку.

      Він підняв руку, і я спантеличено промовила:

      – В іншому напрямку?

      – Я дам йому спогад про те, як він насолодився твоєю ласкою, – сказав Дракон. – Сповнений належного ентузіазму з твого боку та задоволення від того, що він пошив мене у дурні. Я впевнений, що йому буде зовсім неважко це проковтнути.

      – Що? – перепитала я. – Ви зробите так, щоб він… ні! Він… він…

      – Хочеш сказати мені, що тебе хвилює його думка про тебе? – поцікавився Дракон, звівши брову.

      – Якщо він думатиме, ніби я переспала з ним, що не дасть йому… не дасть йому захотіти цього знову?! – промовила я.

      Дракон зневажливо махнув рукою.

      – Я зроблю цей спогад неприємним – самі лікті та пронизливе дівоче хихотіння, ніби все швидко закінчилося. Чи ти маєш кращі ідеї? – в’їдливо додав він. – Можливо, тобі б більше хотілося, щоб він прокинувся, пам’ятаючи, що ти з усієї сили намагалася його вбити?

      Тож наступного ранку мені довелося пережити дещо надзвичайно паскудне – побачити, як принц Марек зупиняється за дверима вежі, піднімає очі на моє вікно та посилає мені бадьорий і легковажний повітряний поцілунок. Я дивилася лише для того, аби впевнитися, що він і справді їде; мені знадобилися майже всі залишки моєї обачності, аби не кинути що-небудь йому на голову, і я кажу не про знак своєї прихильності.

      Та Дракон остерігався недарма: навіть попри те, що у принца в голові був записаний такий зручний спогад, він завагався на сходинках СКАЧАТЬ