Ті, що не мають коріння. Наоми Новик

Чтение книги онлайн.

      – Калікуал.

      З мене щедро полилася сила. Принц Марек упав назад на подушки, знову заплющивши очі й заснувши. Я непевним кроком підійшла до стіни та сповзла по ній на підлогу. Різницький ніж і досі був там, лежав на підлозі там, де впав. Я підняла його та врешті скористалася ним, аби прорізати сукню й мережива свого корсета. Моя сукня розкраялася збоку до самого стегна, та я принаймні змогла дихати.

      Якусь мить я лежала не розплющуючи очей, притулившись до стіни. Потім підняла очі на Дракона, який відвернувся, не терплячи моєї втоми; він роздратовано дивився на принца.

      – Хіба його люди не питатимуть про нього вранці? – сказала я.

      – Ти що, гадала, ніби нескінченно довго триматимеш принца Марека під замком у міцному сні в моїй вежі? – кинув Дракон через плече.

      – Але все ж таки, коли він прокинеться… – почала було я, а за мить спитала: – Чи не могли б ви… Ви можете змусити його забути?

      – О, звісно, – промовив Дракон. – Він не помітить зовсім нічого дивного, якщо прокинеться зі страшним головним болем і величезним провалом у пам’яті на додачу.

      – А якби… – я насилу звелася на ноги знову, досі стискаючи ніж, – а якби він згадав щось інше? Як просто пішов спати до власної кімнати…

      – Постарайся не бути дурною, – сказав Дракон. – Ти заявила, що його не зваблювала, тож він піднявся сюди з власної волі. Коли з’явилася ця воля? Лише сьогодні ввечері, коли він уже лежав у ліжку? Чи він думав про це дорогою: тепла постіль, ласкаві руки – так, я усвідомлюю, що твої руки були не такими, ти надала достатньо доказів на користь протилежного, – гарикнув він, коли я була готова запротестувати. – Можливо, він збирався це зробити ще до того, як поїхав: спланував образу заздалегідь.

      Я згадала, як принц говорив про те, як «зазвичай міркує» Дракон, – ніби він подумав про це заздалегідь, ніби мало не спланував це.

      – Образити вас? – перепитала я.

      – Він думає, ніби я забираю жінок, аби змушувати їх торгувати собою для мене, – сказав Дракон. – Так думає більшість отих придворних: вони б самі вчинили так само, якби мали можливість. Тож, гадаю, він вважав, ніби так наставить мені роги. Він був би надзвичайно радий розповісти про це всьому двору, не сумніваюся. Саме таким переймаються магнати, вбиваючи свій час.

      Говорив він зневажливо, та він явно був достатньо злий, коли увірвався до кімнати.

      – Навіщо йому вас ображати? – боязко запитала я. – Хіба він не приїхав… попросити у вас трохи чарів?

      – Ні, він приїхав насолодитися виглядом на Пущу, – сказав Дракон. – Звісно, він приїхав по чари, а я послав його у своїх справах – рубати ворожих лицарів і не пхати носа в те, чого він майже не розуміє, – він пирхнув. – Він почав вірити власним трубадурам – хотів спробувати повернути королеву.

      – Але ж королева мертва, – спантеличено промовила я. З цього й почалися війни. Уже майже двадцять років тому кронпринц СКАЧАТЬ