Ті, що не мають коріння. Наоми Новик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у темній нескінченній залі; вони стояли на великій відстані одне від одного, а їхні покручені вузлуваті корені були вкриті темно-зеленим мохом; маленькі пухнасті папороті закрилися, згорнувшись, на ніч. Високі бліді гриби росли купками, нагадуючи іграшкових солдатиків на марші. Сніг не досяг землі під деревами, навіть тепер, серед зими. До листя й тоненьких гілочок причепився тоненький шар інею. Обережно вибираючи дорогу між деревами, я чула, як десь удалині гýкає сова.

      Місяць і досі висів угорі, і крізь безлисті гілки проходило ясне біле світло. Я простежила за власним ледь помітним диханням і уявила себе маленькою мишкою, що ховається від сов, – маленькою мишкою, що полює на зерно, на захований горішок. Ходячи збирати щось у лісі, я частенько мріяла на ходу; я губилась у прохолодній тінистій зелені, у піснях птахів і жаб, у жвавому дзюркотінні струмка на каменях. Я намагалася так само загубитися тепер, намагалася бути лише ще однією частиною лісу, не вартою уваги.

      Але щось дивилось. Я відчувала його дедалі більше з кожним кроком, чимраз далі заглиблюючись у Пущу, вагою, що обтяжила мені плечі залізним ярмом. Я увійшла всередину, мало не очікуючи, що з кожної гілки звисатимуть трупи й на мене з тіней вискакуватимуть вовки. Невдовзі я засумувала за вовками. Тут було щось гірше. Тут було те, що на мить визирнуло на мене з очей Єжи, щось живе, а я застрягла в душній кімнаті разом з ним, затиснута в маленький куточок. Ще в цьому лісі була пісня, та це була дика пісня, що шепотіла про божевілля, роздирання і лють. Я повзла далі, згорбившись і намагаючись бути маленькою.

      Тоді я, спотикаючись, вийшла до маленького потічка, який мало скидався на струмок; обидва його береги були вкриті товстим шаром інею, а між ними текла чорна вода, тим часом як крізь просвіт між деревами проходило місячне світло. А по той бік стояв ходак, нахиливши дивну вузьку голову-палицю до води, аби попити; рот зяяв на його обличчі тріщиною. Він підняв голову й подивився просто на мене; з нього капала вода. Його очі були вузликами у деревині, круглими темними отворами з кишеньками, у яких могла б жити якась невеличка тваринка. З однієї з його ніг звисав клаптик зеленої вовняної тканини, що зачепився за виступ на суглобі.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEAZABkAAD/2wBDAAoHBwgHBgoICAgLCgoLDhgQDg0NDh0VFhEYIx8lJCIfIiEmKzcvJik0KSEiMEExNDk7Pj4+JS5ESUM8SDc9Pjv/2wBDAQoLCw4NDhwQEBw7KCIoOzs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozs7Ozv/wAARCAA8AJMDASIAAhEBAxEB/8QAHAAAAgMBAQEBAAAAAAAAAAAAAAcEBQYDCAIB/8QAPxAAAQMDAwEFBQQIBAcAAAAAAQIDBAAFEQYSITEHE0FRYRQiMnGBCBUjUhZCRoSRocHDJTNigjZTdHWSssL/xAAUAQEAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAA/8QAFBEBAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAP/aAAwDAQACEQMRAD8ATNFFFA5vs9/tB+7f3aqe3NwNdoFucIJCLe0ogejrlW32e/2g/dv7tQe2u2S52vLf3MR91owW0KU22VAfiuZ5A9aCrtKH+1/tFUu6yxHioQVhgL94NJPCEevOSfmfSmR2sQ41u7KpEOGylmOwphDbaBwkBaeKX2t9HXDQOr4d30ww+YpIcY2JU4Wlp4UhXiQfXqCR4VadpGsbnqXTlttkCzyAi4oQ6+nullaHUqILYGPMA58sedBgDpQp0CNVmYQFTfZRG7rrxnduz9MY+taq5aXNz7EbHfYyMyLaXw7gcqZU+vP/AInB+RVVtqLTFws3Ybbrc5FdVNVNS+60hJUpBVvOCB5DAPrVjbrxcNLdh1qW3ZjOW869HfjPNr91tS3iSoDnHA+h9aBfXvVE7WNo0zp1lKnH4yO5UP8AmOlWxH8EhPP+o1L7VLJG07erJaGiA3GtLSVrSPiV3rpUrHqST9av+xXRUpd4VqO4xFtR4ySmL3qCO8cPBUAeoAzz5n0rn23wpj+uIL0eC9IQi3t52NFSSQ64cHAoM/bbJoJ64Mp/TCWyd4IU/btqM58TuOPmeK9KpUFJCkkEEZBHjXmm9NXbWkiIzatCN2xbZUkmFDLYXnHxnAAA8z516IsUF22aft1veW СКАЧАТЬ