Ті, що не мають коріння. Наоми Новик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не довелося так сильно боятись, а потім він зовсім утримався від цього. Він сказав, нахилившись так близько, що я бачила відображення своїх очей у його очах: – Скажи-но мені, люба Аґнєшко, звідки ти насправді? Тебе надіслав Сокіл? Чи, може, навіть сам король?

      Я перестала нажахано витріщатися на його вуста й хутко поглянула йому у вічі.

      – Я… що? – промовила я.

      – Я неодмінно довідаюся, – сказав він. – Хоч як вправно наклав заклинання твій господар, у ньому так чи інак є діри. Твої… рідні… – це слово він вимовив із насмішкою, – можуть думати, ніби пам’ятають тебе, та в них точно немає всіх речей, які свідчать про життя дитини. Пари рукавичок або зношеної шапочки, колекції зламаних іграшок – я ж не знайду цих речей у тебе вдома, чи не так?

      – Я поламала всі свої іграшки? – безпорадно спитала я, хапаючись за єдине, що взагалі зрозуміла в цьому. – Вони… так? У мене весь одяг був завжди зношений, у нас мішок для ганчір’я ним напханий…

      Він сильно пхнув мене на ліжко та низько схилився.

      – Не смій мені брехати! – зашипів він. – Я вирву правду з твоєї горлянки…

      Його пальці лежали в мене на шиї; його нога була на ліжку, між моїми ногами. Я, добряче ковтнувши жаху, поклала руки йому на груди, пхнула, всім тілом спершись на ліжко, та підняла з нього нас обох. Ми важко впали на землю разом, він опинився піді мною, і я кроликом злізла з нього й побігла до дверей. Втекла на сходи. Не знаю, куди я сподівалася піти: я б не могла вийти через передні двері, а більше йти не було куди. Та я все одно побігла: квапливо подолала два марші, а з наближенням його кроків, які гналися за мною, кинулася до напівтемної лабораторії з усією її шиплячою парою та димом. Я відчайдушно поповзла під столами до темного кутка за високою шафою та підтягнула до себе ноги.

      Я зачинила за собою двері, та це, здається, не завадило йому дізнатися, куди я зникла. Він відчинив їх і зазирнув до приміщення, а тоді я побачила його над краєчком столу, його холодне та зле око між двома лабораторними склянками; вогні забарвлювали його обличчя відтінками зеленого. Він обійшов стіл упевненим неквапливим кроком, а коли зайшов за кінець, я кинулася вперед, поспішаючи в інший бік і намагаючись відчинити двері – подумала, чи не заперти його. Та я вдарилась об вузьку полицю біля стіни. Один із закупорених глеків ударив мене по спині, відкотився та розчерепився об підлогу біля моїх ніг.

      Довкола мене заклубочився сірий дим, лізучи мені в ніс і рот, душачи мене, зупиняючи мене. Від нього мені пекло в очах, і я не могла кліпнути, не могла сягнути рукою, щоб їх потерти, – руки відмовлялися працювати. Кашель застряг у мене в горлі; все моє тіло повільно завмерло на місці, досі скоцюрблене на підлозі. Та я більше не відчувала страху, а за мить не відчувала навіть дискомфорту. Я чомусь водночас була геть важкою та невагомою, далекою. Кроки Дракона, коли він прийшов і став наді мною, я чула дуже слабко та здалеку, і мені було байдуже, що він зробить.

      Він стояв там, із холодним нетерпінням дивлячись СКАЧАТЬ