Як зупинити час. Мэтт Хейг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я почув про доктора. Коли відправив телеграму Аґнес. Коли вона по тебе приїхала. Коли ми вперше зустрілися. 1891 рік. Чайковський. Гарлем[41]. Хот-доги. Шампанське. Регтайм[42]. Усе це. Я перетворив кожен твій день на день народження. І я досі це роблю. Міг би робити, якби тобі не кортіло жити найбільш нудним життям, яке тільки можна уявити. І якби ти нарешті поборов своє маніакальне прагнення відшукати Маріон.

      – Вона моя дочка.

      – Це я розумію. Але ти тільки-но подивись, які життя в тебе були. Які життя я тобі дав…

      Я на кухні – поставив телефон на режим гучномовця та наливаю собі келих води. Тепер п’ю воду великими ковтками. У голові думки про маму, що під водою випускає останнє повітря. Гендріх продовжує говорити, а я повертаюся до кімнати та відкриваю ноутбук.

      – Я, можна сказати, твоя фея-хрещена, чи не так? Ти був простою Попелюшкою – робив підкови для коней, якщо я не помиляюся? А зараз поглянь-но на себе! Ти можеш мати хоч карету, хоч кришталеві черевички – що схочеш.

      Я заходжу на Фейсбук: нещодавно створив собі сторінку, бо зараз вкрай підозріло, якщо у тебе її немає. Гендріх теж підтримав цю ідею – у нього самого, тобто у пластичного хірурга на пенсії, якого він наразі вдавав, теж була своя сторінка. Звісно ж, інформація у наших профілях – цілковита брехня. Крім того, на Фейсбуці навіть не передбачена можливість вказати 1581-й як рік народження.

      – Ти мене чуєш?

      – Так-так, Гендріху, чую. Ти моя фея-хрещена.

      – Я ж хвилююся за тебе. Правда. Томе, ще тієї миті, як ти вперше з’явився, я побачив щось у твоїх очах. Якусь жагу.

      – Жагу? – втомлено розсміявся я.

      І тут я помічаю. Запит у друзі. Від неї. Від Камілли Герен. Я приймаю його, і під теревеньки Гендріха проглядаю її стіну.

      Вона пише то англійською, то французькою, і використовує багато смайликів. Постить цитати Маї Енджелоу[43], Франсуази Саган[44], Мішель Обами, Джона Кеннеді та Мішеля Фуко[45]. У Франції у неї є друг, який збирає гроші на лікування людей, що страждають на хворобу Альцгеймера, – вона розмістила посилання на сторінку збирання грошей. Ще вона написала кілька невеличких віршів. Я читаю один – «Хмарочоси». А потім інший – «Ліс». Мені подобається. А потім, майже рефлекторно, клацаю на вкладку з фотографіями. Хочеться дізнатися про неї більше, зрозуміти, звідки вона може мене знати. Можливо, вона альба і ми зустрічалися колись дуже давно. Але ні, бо я бачу її фотографії за 2008 рік, і на них вона виглядає значно молодшою. На них їй років двадцять. Іноді на фото з нею чоловік – Ерік Вінсент. Нестерпно гарний чоловік. Ось фото, на якому він плаває у річці. А ось на ньому жилет бігуна з номером. Він відмічений на усіх фото. І він є майже на всіх її фото профілю аж до 2011 року. А потім у неї немає жодних фото, аж до 2014. Цікаво, що ж сталося з Еріком? Я знов відкриваю той вірш, «Ліс» – тепер очевидно, що він присвячений йому. А його сторінки на сайті більше немає.

      Здається, тут не тільки у мене є таємниці.

      – Томе, тобі не можна кидати якір. Ти ж пам’ятаєш про перше правило? Пам’ятаєш, у Дакоті я сказав тобі про перше правило?

СКАЧАТЬ