Название: Втікач із Бригідок
Автор: Андрій Кокотюха
Издательство: Фолио
Жанр: Исторические детективы
Серия: Ретророман
isbn: 978-966-03-7818-6
isbn:
– Давайте все ж таки присядемо.
– Я без того в тюрмі сиджу. Краще до справ.
– Чекайте, зберуся з думками…
– Та якими думками, пане адвокате! Я не вбивав його! Хоча мав на це повне право!
Кошовий знову став перед Ладним. Схрестив руки на грудях, зміряв поглядом з ніг до голови. Не бачачи інших варіантів, притулився спиною до стіни, заговорив спокійно, зважуючи кожне слово.
– Захаре, чому ви вважаєте, що мали право забрати життя в іншої людини?
– Коли стріляв у москалів там, на фронті, пояснень не вимагав ніхто. Ні тоді, ні тепер. Мене за це нагородили. Я герой, пане Кошовий.
– Ви – герой війни. Там – ворог, який хоче вбити вас. Війна та мир мають інакші закони. Чи ви цього не зрозуміли?
– Не бачу різниці між ворогами, – вперто правив своє Ладний. – Недруги зазіхають на чуже. Косацький теж забрав чуже.
– А хтось дав вам право власності на ту жінку? Оксана… – Кошовий ляснув себе по лобі. – Дідько! Ну просте ж таке в неї прізвище, постійно забуваю!
– Антонів, – глухо мовив стрілець. – І не треба її згадувати всує.
– Нам усе одно доведеться її згадувати. Ви вбили через ревнощі…
– Кепський ви захисник, пане Кошовий.
– Чому?
– Вдруге назвали мене вбивцею. А мали б захищати, доводити невинуватість.
– Тут? – Клим обвів рукою. – У цій камері?
Ладний чим далі, тим більше нервував. Тепер Кошовий звернув увагу: внутрішня сила, яку він відчув, стримувалася непросто. Вибухнути січовик міг будь-якої миті.
– Я повинен вийти звідси, – чітко вимовив Захар.
– Є лише один спосіб. Слідство визнає, що помилилося. Та для цього має бути проведена певна робота. Якщо зберуть докази, котрі доведуть вашу непричетність, вийдете або до суду, або – просто з судової зали. Інших законних способів, на жаль, нема.
– Законних.
Клим насторожився.
– Ви хочете вийти незаконно?
– Мене запроторили сюди незаконно, – тепер стрілець обвів рукою камеру. – Та Господи, що ви знаєте про мене!
– Ви покликали, – Кошовий далі поводив себе стримано. – Я прийшов. І не знаю про вас нічого, крім військових подвигів. Для чого було все перекреслювати…
– Так послухайте, чорт забирай! – гаркнув Захар.
І посунув на нього.
Чекаючи на щось подібне, Клим усе одно мимоволі здригнувся й втиснувся в стіну. Кайданок на в’язневі не було, і стрілець мав кураж накинутись на нього просто тут, у камері, і душити, поки на крик прибіжить варта. Проте, зважаючи, з ким мається до діла, Кошовий лишав для себе мінімум шансів у замкненому просторі.
Та Ладний підійшов упритул, уперся в стіну по обидва боки Климової голови, і тепер СКАЧАТЬ