Стрілець. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ років тринадцяти й дівчинка, що могла бути або його сестрою, або подружкою, переходячи вулицю за квартал звідти, майже непомітно призупинилися й рушили далі. Їхні кроки здіймали в повітрі маленькі клуби куряви, що зависали над землею. Тут, у містечку, світила більша частина вуличних ліхтарів, але вони були не електричними. Їхні слюдяні боки, вкриті шаром затверділого гасу, були мутними, деякі – розтрощеними. Платна стайня мала такий вигляд, ніби вона ледь-ледь животіє, і, мабуть, виживала лише завдяки тракту, яким ходили диліжанси. Троє хлопчаків мовчки посхилялися над колом для гри в кульки, намальованим на землі поряд із роззявленою пащею стайні, і курили самокрутки з обгорток кукурудзяних кияхів. Від хлопців на землю падали довгі тіні. До криси капелюха одного з них була причеплена довгокрила скорпіонниця. В іншого підбите ліве око запливло й сліпма випирало з очниці.

      Стрілець провів свого мула повз них і зазирнув усередину погано освітленої стайні. Там унизу світилася лампа. Підстрибувала й шугала туди-сюди тінь: то довготелесий старий у комбінезоні, крекчучи, сильними ривками піднімав розкидане сіно тимофіївки вилами на сінник.

      – Агов! – гукнув стрілець.

      Вила стали рухатися повільніше, і конюх роззирнувся навколо своїми жовтуватими очима.

      – Сам ти агов!

      – У мене мул.

      – Добре тобі.

      Стрілець кинув у напівморок важку, нерівномірно гуртовану золоту монету. Вона дзенькнула об старезні, посипані подрібненою соломою дошки і зблиснула на підлозі.

      Конюх ступив уперед, нахилився, підняв золотий і скоса подивився на стрільця. Натрапивши поглядом на кобури, похмуро кивнув.

      – Надовго хочеш поставити його в стійло?

      – На ніч чи дві. Може, й на довше.

      – У мене нема здачі з золотого.

      – Здачу залиш собі.

      – Гроші застрелених, – буркнув конюх.

      – Що ти сказав?

      – Нічого. – Конюх упіймав мула за вуздечку й повів його у стайню.

      – І почисть його! – крикнув стрілець навздогін. – Сподіваюся, що так воно й буде, коли я повернуся. І без жартів.

      Старий навіть голови не повернув. Стрілець вийшов надвір, до хлопців, що скупчилися біля кола для кульок і з виглядом презирливої зацікавленості спостерігали за розмовою.

      – Довгих днів і приємних ночей, – приязно привітався стрілець.

      Мовчання.

      – Хлопці, ви місцеві?

      Знову жодної відповіді, тільки хлопець зі скорпіонницею ледь помітно кивнув.

      Один із парубків дістав з рота жахливо скрючену кукурудзяну самокрутку, ухопив зелену кульку, зроблену з каменя «котяче око», і швиргонув її в коло на землі. Кулька влучила в жабку і вибила її за межі кола. Хлопець підняв «котяче око» і приготувався до нового кидка.

      – Тут де-небудь є харчівня? – спитав СКАЧАТЬ