Учень чарівника та інші казки Південної Європи. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ми ще подивимося, хто кого здолає. Тож слухай. У курнику в мене троє півнів: червоний, чорний і білий. Цієї ночі, коли один із півнів заспіває, ти мені скажеш, котрий це з них. Якщо помилишся, я ковтну тебе, як шматок хліба.

      Але відьмин онук усе чув.

      Із настанням півночі відьма одразу ж спитала:

      – Ну, який із півнів співав?

      Петрушечка, звичайно, не знала, що відповісти. Затремтіла вона від страху й тихесенько, так, щоб відьма не почула, каже відьминому онукові:

      – Скажи мені, який із півнів співав?

      – Поцілуй мене – і я скажу.

      – Ні.

      – І все-таки я тобі скажу: співав червоний півень.

      Відьма, побачивши, що дівчина вагається з відповіддю, підійшла до неї й закричала:

      – Відповідай, а то я тебе вб’ю!

      Петрушечка відповідає:

      – Червоний півень співав.

      Відьма від злості тільки зубами заскреготіла.

      Трохи згодом знову заспівав півень.

      – Ну, а тепер який півень співав? – запитує відьма.

      Знову допоміг відьмин онук дівчині, і та відповіла:

      – А тепер співав чорний півень.

      Ще через годину знову заспівав півень, і відьма відразу кинулася до Петрушечки з питанням:

      – Ну, котрий півень зараз співав?

      – Білий, – радісно відповіла Петрушечка.

      Зла відьма з досади так гепнула дверима, що ті тріснули. Кинулася стара шукати онука, щоб за все йому віддячити. А він сховався за криницею. Побачила його відьма, хотіла схопити, та перечепилась і впала в колодязь.

      Тоді вже Петрушечка побралася зі своїм рятівником. І прожили вони в коханні та щасті багато років.

      Королівські в’язні

      Італійська казка

      В одному місті помер старий король, і молодий король, його син, поскакав на білому коні оглядати свої володіння. У супроводі першого міністра і головного радника він за день об’їхав усю свою державу.

      – Чи все ми оглянули? – запитав молодий король.

      – Ні, – відповіли перший міністр і головний радник. – У вашої величності є ще королівська в’язниця з королівськими в’язнями.

      – Я мушу негайно оглянути її! – вигукнув король.

      Гримлячи ланцюгами, виснажені в’язні вишикувалися перед королем.

      – За що тебе засудили? – запитав король у першого з них.

      – О, ваша величносте, я ні в чому не винен. Мене схопили на вулиці й посадили до в’язниці.

      – А ти який злочин скоїв? – запитав король у другого.

      – Ніякий, – сумно відповів в’язень. – Мене схопили, коли я мирно обідав зі своєю родиною, і посадили до в’язниці.

      – Ну а ти? – запитав король у третього.

      – Беру небо за свідка – за мною немає провини. Мене підняли серед ночі й кинули до в’язниці.

      Хоч кого питав король, кожен божився, що невинний. Залишився СКАЧАТЬ