Учень чарівника та інші казки Південної Європи. Народна творчість
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Учень чарівника та інші казки Південної Європи - Народна творчість страница 3

СКАЧАТЬ розплющені, коли не спить – заплющені. Їдь і нічого не бійся.

      Вирушив королевич у дорогу. Довго їхав і приїхав нарешті до гори, на якій стояв палац. Тут він прив’язав коня до дерева й попрямував стежкою. Так і прийшов до палацу.

      Зазирнув королевич у віконце палацу й побачив, що очі в сторожа заплющені.

      – Ні, – подумав він, – зараз не час заходити в палац.

      Почекав він до ночі. Заглянув знов у палацове віконце й побачив, що очі в сторожа розплющені.

      – Отепер саме час увійти, – сказав собі королевич.

      Біля сторожа стояв столик, на ньому – кришталева скринька. Королевич підійняв кришку скриньки, вийняв алмазний ключик, а що відмикати ним – не знає. Став він ходити палацовими залами та пробувати, до яких дверей підійде алмазний ключик. Устромляв у всі замки – жодному ключик не до ладу. Залишилися тільки маленькі золоті дверцята в найдальшій залі. Вклав королевич алмазний ключик у замкову шпарину, він і припасувався. Дверцята відразу відімкнулися, і королевич потрапив до саду.

      Посеред саду стояло апельсинове дерево, на якому росли всього-на-всього три апельсини. Королівський син зірвав ті апельсини, сховав їх під плащ і пішов назад.

      Щойно королевич спустився з гори й скочив на коня, сторож прокинувся. Він відразу побачив, що в скриньці немає алмазного ключика. Але було вже пізно – королевич скакав щодуху на своєму доброму коні з трьома апельсинами під плащем.

      От перевалив він через одну гору, їде пустелею. Аж раптом королевичеві схотілося пити.

      «Ага, я ж маю три апельсини! – сказав він собі. – З’їм один і втамую спрагу!»

      Та як тільки він надрізав шкірку, апельсин розпався на дві половинки. З нього вийшла гарна дівчина.

      – Дай мені пити, – попрохала вона жалібним голосом.

      Але води ніде не було.

      – Пити, пити! – ще раз жалібно попрохала дівчина й розтанула.

      А королевич поїхав далі. Коли озирнувся, то побачив, що на тому місці зеленіє апельсиновий гай.

      Невдовзі пустеля закінчилася, і юнак під’їхав до лісу. На узліссі привітно дзюрчав струмок. Королевич кинувся до струмка, сам напився, напоїв коня, а потім сів відпочити. Вийняв він другий апельсин, потримав його на долоні, і взяла королевича цікавість так само, як нещодавня спрага.

      І королевич надрізав другий апельсин.

      Той розпався на дві половинки, і звідти вийшла дівчина. Вона була ще прекраснішою, ніж перша.

      – Дай мені пити, – сказала дівчина.

      – Он струмок, – відповів королевич, – вода його чиста й прохолодна.

      Дівчина припала до струмка і стала пити. А потім розтанула, як і перша.

      – Е ні, тепер уже я й краплі води до рота не візьму, поки не напою дівчину з третього апельсина! – сказав засмучений королевич.

      Сів він на коня, проїхав трохи й озирнувся. Що за диво! На берегах струмка стіною стали апельсинові дерева.

      Як СКАЧАТЬ