Учень чарівника та інші казки Південної Європи. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в дорогому вбранні, в оксамитах і шовках. Бортоло спершу аж оторопів, та ненадовго. Не такий він удався, щоб перед чимось зовсім розгубитися. Спинився Бортоло перед королем і промовив:

      – Синьйоре!..

      Придворні коли почули, що якийсь пройдисвіт у лахмітті назвав короля не «ваша величність», як належить, а «синьйор», то аж заніміли з дива. Та щойно поглянули на його незвичайне обличчя, одразу всі зайшлися реготом. Один підійшов і навіть шарпнув Бортоло за полу його простацької вдяганки, другий схилився йому до вуха і проспівав: «Смі-хо-ви-сько!» Та Бортоло зовсім не збентежився – у рідному селі з нього ще й не так глузували. А коли пишні дами й пани трохи вгамувалися, він мовив:

      – Дива, та й годі! Вельможні синьйори мене вперше бачать і вже беруть на сміх. У моїй стороні не так ведеться: коли заходить гість, ніхто не дивиться, пишно він убраний чи не дуже, рудий він чи чорнявий. Його щонайперше питають, чи не стомився він із дороги, і приймають, як рідного.

      Ці сміливі слова так уразили поважних синьйорів, що один із них навіть схилився до сусіда й прошепотів йому на вухо:

      – Зрештою, він правду мовить…

      А тим часом Бортоло продовжував:

      – У моїй стороні гостя завжди запитують, чи не зголоднів він у дорозі та чи не хочеться йому пити.

      Тут уже ніяково стало королю. Він звелів посадити Бортоло за окремий стіл і принести смачних страв, щоб той не міг сказати, що в його краю частують смачно, а тут не дуже.

      Також королю спало на думку, що коли чужинець наважився так сміливо розмовляти, то він, певно, перевдягнутий аристократ.

      Повечеряв Бортоло смаколиками, що ними пригостив його король, і дуже захотів спати. Та й не дивно: адже вдома, в селі, він завжди лягав, тільки-но попоїсть, і вставав, коли виспиться. Проте він зумів перебороти сон, підвівся з-за столу, вклонився королю з королевою і сказав:

      – У моїй стороні, коли гість повечеряє, його кладуть спати.

      – Авжеж, і в нас так само, – запевнив король і наказав, щоб Бортоло відвели в одну з палацових кімнат для гостей.

      На другий день, уранці, коли Бортоло ще тільки одягався, до нього ввійшов служник, низенько вклонився і сказав, що принц просить прийняти його.

      «Ти диви! – подумав Бортоло. – Мабуть, мене справді мають тут за важного птаха».

      Принц нерішуче став у дверях і спитав:

      – Я, може, занадто рано?…

      – Нічого, нічого, – відповів Бортоло. – Розповідайте, що вас привело до мене.

      Принц розповів, що в нього весь час болить голова й живіт, а ще ниють ноги. А палацові лікарі ніяк не можуть знайти причини цієї хвороби.

      – Можливо, ваша милість, – вів далі принц, – у вашій стороні кращі лікарі й ви порадите, що мені робити?

      Бортоло залюбки давав людям поради, тому й принцові порадив дуже добре:

      – У моїй стороні, – сказав він, – проти такої хвороби є один певний спосіб: СКАЧАТЬ