Багряний рейд. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зброю. Один із провокаторів встиг стрельнути раніше. Розправа над хорунжим дала несподіваний ефект: агента визнали за нового командира, провокатори вивели повстанський відділ з лісу, вояки склали зброю під об’єктивами аж двох фотоапаратів. Уже наступного дня радянська пропаганда за допомогою наочної агітації продемонструвала перемогу НКВС, газети й листівки поширювалися округом в небаченій раніше кількості, а СБ отримала зайвий привід уважніше придивитися до вихідців зі Сходу.

      – Завжди так не є, – парирував Бондар.

      – Вважати треба, тут Вихор правий, – зауважив Кобзар. – Та правда є і в тому, що на східних теренах антисовіцькі настрої зростають. Не так скоро, як нам би хотілося. Проте досить, аби поволі готувати ґрунт для нового повстання.

      Командири перезирнулися, зрозумівши: щойно представник референтури сказав те, заради чого їх скликали. Прозвучало буденно, ніби справа вже робилася, але на короткий час призупинилася через обставини непереборної сили. Вихор обсмикнув френч, прокашлявся в кулак.

      – Маємо рішення Головної Ради?[19]

      – Так, – коротко відповів Кобзар.

      – Зимова кампанія нічого не навчила? – випалив Гомін, не задумуючись, якою буде реакція на свідоме порушення субординації.

      – Чого ж, навчила, – на диво спокійно відповів полковник. – Ти ж на своїй шкурі відчув, друже Гомін, як воно: воювати, коли нема підготованих баз. Коли проти тебе агітують місцеве населення. Коли в людській пам’яті ще свіжі бойові дії, а їм так хочеться нарешті відчути себе в тилу й налагоджувати якось життя. – Він витримав коротку паузу. – Ще коли твоїм людям дихають у потилицю добре взуті та озброєні автоматники. А ти й твої хлопці у драних чоботях торуєте шлях посеред заваленого снігом поля. Ворог іде протоптаним вами шляхом, ваші сліди видно далеко, і бракує набоїв, аби дати бій, а не бути розстріляним упритул. Помилки враховано, товариство. На неминучу загибель нікого не посилатимуть. Хоча й спокійної прогулянки по совіцькому тилу не обіцяють.

      – Минулого разу великий рейд на Схід готували такі самі мудрі голови, – нагадав Вихор. – Нині не маємо права кинути людей туди знову.

      – Ще раз повторю для тебе особисто: помилки враховано, – Кобзар трохи підніс голос. – Прошу зважати на накази командування. Інакше дійдемо до того, що кожен підрозділ діятиме сам по собі, як вважає за потрібне. Почнеться анархія, а москалям лиш того й треба.

      – Розбрід уже починається, друже полковнику, – зауважив Гомін. – Служба безпеки тут усіх скоріше розлякає.

      – Та де, настрашиш тебе, – гмикнув Кобзар. – Гаразд, до справ. Нині є розпорядження: формувати малі бойові групи. Відділи з десяти-дванадцяти осіб, летючі та добре обізнані з місцевими звичаями. Бо мали минулого разу цю проблему: топографічні карти при собі були, а як підійти до тамтого населення, не розумів майже ніхто. Навіть зазнали втрат: ті східняки, котрі вже перейшли до нас СКАЧАТЬ