Багряний рейд. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ є розпорядження ховати зброю подалі й переходити до підпільного руху. До мирного життя вертати. У совіцькі органи влади вступати.

      – Добре, що не в комуністи себе записувати. А родини – в їхні колгоспи, – вставив Вихор.

      – Нова тактика, – кинув Гомін.

      – Не приймаю, – заявив Бондар. – Коли так буде, знімаю з себе всякі зобов’язання. Переходжу до збройного опору окремим повстанчим підрозділом. Нікому не буду підзвітний. Українському народові хіба.

      – Ще наказів нема, а ти вже отаманиш, друже Бондар. – Полковник вичавив із себе посмішку. – Ходять різні чутки. Поки нема наказів на папері, з підписами й печатками, говорити також нема про що. Невже ви чекали мене, аби ставити ультиматуми?

      – То не є ультиматум, друже полковнику, – сказав Бондар. – То є моє рішення в разі, якщо рішення командування не відповідатиме настроям підпорядкованого мені військового підрозділу. Невже доведеться відбиватися тепер ще й від своїх?

      Кобзар відповів не відразу.

      – Референтура і головний провід – то є люди. Кожен має власний погляд на нові обставини, в яких опинилася наша організація. Як військовик, друже Бондар, я з тобою є згідний. Але і ти, і всі ви забуваєте про загальну ситуацію, в якій ми всі опинилися. Тактика прямого зіткнення з ворогом уже не може бути застосована ефективно.

      – Та власне! – вигукнув Гомін. – Взяти хоча б мій відділ. Стан озброєння незадовільний, і то я ще добираю слова. Ми наразі не маємо жодного кулемета, жодного! Ті, які пошкоджені, полагодити неможливо, бо фахових зброярів так само нема. З автоматичною зброєю взагалі бідося! Не так з автоматами, як із набоями до них. Запас амуніції до рушниць та пістолів узагалі мінімальний. Протягом першого-ліпшого бою вистріляємо все за двадцять хвилин і мусимо піти в рукопашну! Люди вишколені, як має бути. Лиш ворог не кидає зброю, аби почати рукопаш! Нас, беззбройних, розстріляють упритул, і сила бойового духу не допоможе. Отак!

      – Мені не до вподоби такі настрої, друже Гомін.

      – А мені – таке забезпечення, друже Кобзарю! Ми всі троє тут незадоволені поточним станом справ у відділах!

      Глянувши по черзі на кожного, полковник зрозумів: перед ним трійця однодумців.

      – Повстанчу армію від початку свого створення націлили на здобуття зброї в бою, – сказав він. – Усім відомо, що у нас нема забезпечення як такого. Кожен відділ має забезпечити себе сам.

      – Нема заперечень, – вступив Бондар. – Та щойно я почув про бій. Де ж здобувати зброю, якщо бойова тактика вже не є прийнятною для високого керівництва?

      – Наразі бойові зіткнення – самогубна тактика, – полковник говорив рівним голосом, і тепер він звучав твердо. – Так, окремі частини переходять до партизанки. Іншим пропонується розформуватися і, як тут слушно говорили, влитися в совіцьку систему, аби з часом бути готовими перейти до активних дій та зруйнувати її зсередини. Прошу не забувати: минулого року, з початком нашої боротьби, те саме спрацювало. СКАЧАТЬ