Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зайдете та доїсте? – запропонував Боне. – Той кролик, приготований старою, виглядає апетитно.

      – Ні! – Стівена взяли дрижаки. – Я не піду, вибачте.

      Він викрутився з-під турботливої руки Боне і швидко пішов у напрямку міста.

      – Перекажіть Азеру, що я буду пізніше, – кинув він через плече.

      За вечерею Азер запитав, чи він одужав.

      – Так, дякую, – відповів він. – То нічого серйозного, просто в голові запаморочилось.

      – Запаморочилось? У вас проблеми з кровообігом?

      – Я не знаю. Може, щось не те з повітрям. Може, це вплив якоїсь речовини, яку використовують для фарбування, я не знаю. Мені іноді важко дихати.

      – Вам треба порадитися з лікарем. Я домовлюся за прийом.

      – Дякую, не треба. Нічого серйозного.

      Погляд Азера виражав щось схоже на подив.

      – Я думаю, що ви не в найкращому стані. Я міг би без проблем…

      – Заради Бога, Рене, – перебила його мадам Азер, – він же сказав, що немає про що хвилюватися. Чому б вам не залишити його у спокої?

      Азер з гучним стуком поклав на тарілку виделку. Коротку мить на його обличчі читалась паніка – як у школяра, котрого спіткала поразка, але який водночас не може зрозуміти правила гри, котрі дозволили його супернику виграти.

      Потім він уїдливо всміхнувся, як людина, яка знає як треба, але вирішує не сперечатися і таким чином тимчасово потурає своїм підлеглим. Він з перебільшеною легкістю повернувся до дружини.

      – Люба, а ти чула свого менестреля знову, коли блукала містом?

      – Я не блукала, Рене, я ходила у справах.

      – Звичайно, люба. Моя дружина, месьє, таке таємниче створіння, – зауважив він вже до Стівена. – Вона – як той струмочок у піснях. Ніхто не знає, куди вона плине та де закінчиться її подорож.

      Стівен міцно стиснув зуби, щоби не стати на захист мадам Азер.

      – Не думаю, що месьє Рейзфорд знає цю пісню, – відповіла мадам Азер.

      – Може, месьє Берар заспіває її, – Стівен і не помітив, як сказав це вголос.

      Мадам Азер розсміялася раніше, ніж змогла себе втримати. Замаскувавши сміх кашлем, вона трохи почервоніла під пильним поглядом свого чоловіка. Обличчя Стівена залишалось абсолютно нейтральним, хоча йому й було ніяково за свою грубу поведінку з господарем будинку. У Азера не простежувалось жодної реакції – ні раптової, як у його дружини, ні удаваної, як у Стівена. На щастя, Лізетта захихикала, і Азер відволікся на те, щоб зробити їй зауваження.

      – Месьє Берар так добре співає? – спитав Грегуар, піднявши очі від тарілки. Свою серветку він заправив за комір.

      – Бездоганно, – відповів Азер з викликом.

      – Погоджуюся, – Стівен зустрів його погляд. Потім перевів очі на мадам Азер. Вона вже заспокоїлася і відповіла на його погляд – на її обличчі все ще була помітна нота веселощів.

      – Так що, ти не проходила повз той будинок знову? – запитав він.

СКАЧАТЬ