Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

      – Шістнадцять.

      – Складно повірити, що ваша дочка вже така доросла.

      – Грегуар та Лізетта мені не рідні діти, – відповіла вона. – Перша дружина Рене померла вісім років тому. Ми одружилися через два роки після її смерті.

      – Я так і знав, – сказав Стівен. – Ви не того віку, щоб мати дорослих дітей.

      Мадам Азер знову посміхнулася, проте дещо зніяковіло. Стівен подивився на її обличчя, коли вона нахилилась до сухих бутонів і шипів, і уявив побої від її зів’ялого, розбещеного чоловіка. Не задумуючись, він витягнув руки й охопив ними її долоню. Вона різко повернулась – обличчя її почервоніло і спалахнуло тривогою.

      Стівен притис її руку до грубої саржі піджака, все ще не мовлячи ні слова. Раптовість вчинку вселила у нього спокій. Він зазирнув їй у вічі, ніби запрошуючи відреагувати всупереч диктату її соціального статусу.

      – Месьє, прошу вас, поверніть мені мою руку, – вона спробувала перетворити ситуацію на жарт.

      Стівен помітив, що вона не прикладала зусиль, щоб забрати долоню. У другій руці вона все ще тримала ножиці, тому їй було б важко вивільнитися. Вона могла б просто висмикнути долоню, але такий грубий жест загрожував втратою рівноваги.

      – Я чув звуки з вашої спальні тієї ночі. Ізабель…

      – Месьє, ви…

      – Стівен.

      – Припиніть це негайно. Ви не маєте права мене принижувати.

      – Я і не хочу принизити вас. Ніколи не хотів би. Я тільки хочу підтримати, – Стівен сам здивувався промовленим словам, але руку таки відпустив.

      Мадам Азер подивилася на нього з іще більшою холоднокровністю.

      – Ви повинні поважати мій статус.

      – Я поважатиму, – відповів він. Йому почулася у її словах певна неоднозначність, і він навмисне використав майбутній час для своєї неохочої згоди.

      Було очевидно, що йому більше нічого додати, тому він вирішив залишити її.

      Мадам Азер поглядом провела високу фігуру до будинку, а потім струснула головою – ніби хотіла побавитися якоїсь небажаної думки – і повернулася до трояндових кущів.