Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ це здавалося. Раптом від роздягання її поглядом почуття сорому та вини захопило жінку, і вона почала червоніти від п’ят до лоба. Її живіт та груди під сукнею почервоніли, а кров прилила до шкіри, ніби знак протесту проти її скромності. Кров піднялася до шиї та затопила обличчя і вуха, немов публічно засуджуючи її за найбільш таємні вчинки. Її яскраво-червона шкіра наче жадала уваги усіх присутніх. Очі Ізабель стали вологими від жару, і вона важко опустилася на стілець.

      – З тобою все добре? – запитав Азер роздратовано. – Ти виглядаєш розпеченою.

      Ізабель нахилилася до столу і затулила обличчя руками.

      – Щось мені недобре. Тут дуже спекотно.

      Мадам Берар поклала руку їй на плече.

      – Це у вас проблеми із кровообігом, я точно знаю, – сказав Берар. – Нічого серйозного, це поширена проблема.

      Кров під шкірою, закритою сукнею, почала відступати, і Ізабель дещо отямилась. Червона барва обличчя не відступала, хоча серцебиття поступово вгамовувалося.

      – Думаю, мені краще піти до ліжка, якщо ви не заперечуєте, – сказала вона.

      – Я пришлю Маргариту нагору, – сказав Азер.

      Стівен не знайшов можливості поговорити з нею наодинці, тож він просто побажав їй спокійної ночі, а мадам Берар, притримуючи за лікоть, провела Ізабель кілька сходинок нагору і повернулася.

      – Проблеми з кровообігом, – повторив Берар, тасуючи карти у товстих пальцях. – Проблеми з кровообігом. Точно, – він подивився на Азера, і його ліве віко сковзнуло униз по очному яблуку, на якийсь час залишилося так – усі побачили розірвану судинку і маненьку гузку, – а потім повернулося на місце.

      Азер у відповідь стримано посміхнувся й узяв карти. Мадам Берар шукала окуляри у ридикюлі і не побачила цього обміну гримасами між чоловіками. Тітка Еліза влаштувалася у кутку з книгою.

      Нагорі Ізабель швидко роздяглася та ковзнула під ковдру. Підтягнувши ноги до грудей, вона знову відчула себе маненькою дівчинкою у батьківському домі; почула свист вітру з полів Нормандії, який розбовтав дерев’яні віконниці і тепер зітхав під дахом. Вона готувалася до сну, заповнюючи розум обнадійливими картинами миру та впевненості, звичними їй: ідеалізований образ батьківського дому у дещо пасторальній місцевості, де від чуттєвих ефектів від сонця і квітів обдумування та прийняття рішень ставали необов’язковими.

      Вона майже повністю загубилася у цьому образі, коли раптом почула стук – наче уві сні. Потім цей звук перейшов у реальність – хтось і справді наполегливо, але легко стукав у двері її кімнати.

      – Заходьте, – вона повільно відходила від сну.

      Двері повільно відчинилися, і в неясному світлі зі сходів з’явився Стівен.

      – Що ти робиш!?

      – Я більше не міг сидіти там, унизу, – він приклав палець до губ та прошепотів: – і мені треба було переконатися, що з тобою все добре.

      Ізабель схвильовано посміхнулася:

      – Ти СКАЧАТЬ