Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

      Ізабель помітила, що за вечерею Стівен жодного разу до неї не звернувся і майже не дивився в її бік. Коли ж вони зустрічалися поглядами, вона бачила лише байдужість – а може, й ворожість – у його очах.

      Маргарита знов і знов приносила страви, а господар дому, все ще у доброму гуморі, розповідав, що збирається запросити Берара на рибну ловлю на увесь день. Вони поїздом поїдуть до Альбера, а там можна узяти двоколку із поні і поїхати на пікнік у одне із сіл десь за річкою Анкр.

      Грегуара дуже захопив цей план:

      – А можна мені власну вудку? У Гюго та Едуарда вже є! Чому мені не можна?

      Ізабель його заспокоїла:

      – Я думаю, що ми знайдемо тобі вудку.

      – А ви рибалите, месьє? – запитав Азер.

      – Бувало, у дитинстві. На черв’яків або шматочки хліба. Я годинами сидів біля ставку у садах поблизу великої садиби недалеко від мого дому. Ми з хлопцями з села ходили туди разом – розповідали один одному усілякі історії та таке інше. Подейкували, що колись там упіймали здоровенного коропа. Батько одного з хлопців його бачив – ба навіть майже упіймав. Принаймні він так розказував. Там, звичайно, була велика риба – ми іноді ловили. Проблема була лише в тому, що нас гнали звідти, бо це була приватна власність.

      Ізабель здивовано слухала цю розповідь. Це, мабуть, була найдовша його промова до Азера за весь час, поки він жив у будинку. Крім коротких розповідей сьогодні за обідом, він уперше заговорив про щось настільки інтимне – про своє дитинство. Чим більше він говорив, тим, здавалося, більше йому подобалася розмова. Стівен увесь час дивився на Азера, і останньому довелося чекати завершення, щоб узятися за телятину на своїй виделці.

      Стівен продовжував:

      – Коли ж я пішов до школи, стало не до риболовлі. Та й не думаю, що у мене б вистачило терпіння. Рибальство більше цікавить хлопців, яким цілими днями нічого робити, але разом, принаймні, вони діляться тими речами, які відкривають для себе про світ.

      – Я буду радий запросити вас поїхати з нами, – відповів Азер, кладучи телятину до рота.

      – Це дуже люб’язно з вашого боку, але мені здається, що я вже й без того зловживаю гостинністю вашої родини.

      – Ми мусите поїхати. У Тьєпвалі чудово готують чай на англійський манер.

      – Не обов’язково вирішувати зараз, – втрутилась Ізабель. – Хочете ще телятини, месьє?

      Ізабель ним пишалася. Стівен вишукано розмовляв французькою, був ввічливим, навіть розказав щось про себе. Їй хотілося, щоб усі знали, що він належить їй, щоб промені схвалення його падали і на неї. Ізабель відчула біль втрати, коли зрозуміла, наскільки вона далеко від цього. Її вибір, її гордість – це Азер. У затінку слави цього чоловіка вона має жити. Ізабель задумалась, скільки ще вона зможе підтримувати фальшивість свого становища. Мабуть, попри їхні зі Стівеном намагання неможливо заперечувати правду на такому рівні. Драматичність ситуації з обманом СКАЧАТЬ