Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ продовжити вечір у вітальні, або навіть у одній із маленьких кімнат на першому поверсі, куди Маргарита іноді подавала каву, морозиво та тістечка, – але Берар був до нудоти тактовний:

      – Немає ніякої необхідності переривати такий чудовий сімейний вечір. Я просто сяду ось тут на стілець, якщо малий Грегуар буде настільки ласкавий… Ось так, дякую. А ви, мадам Азер, можете сісти ось тут, зліва.

      – Вам буде зручніше, якщо я…

      – І так ми не будемо почуватися, наче завдали вам клопоту. Тітка Ельза погодиться до нас приєднатися тільки тоді, коли ми просто по-сусідськи до вас завітаємо – а не як особливі гості.

      Берар вмостився на стільці, де сиділа Лізетта, – вона з дозволу мачухи разом із братом пішла спати, поцілувавши на ніч батька. Хоча вранці дівчина насолоджувалася своєю дорослістю, з нею дотепер іноді поводилися, як із дитиною. Стівен їй позаздрив. Він міг би і сам піти та залишити дві родини на самоті – швидше за все, усі б цьому зраділи. Але коли він дивився на Ізабель, йому хотілося залишитися. Стівен не відчував особливої нестерпності щодо їхнього з Ізабель становища: сьогодні все докорінно змінилося, і згодом соціальні обставини теж зміняться, відображаючи нову реальність.

      – А ви, мадам, чули того вашого фантомного піаніста з його незабутньою мелодією іще раз? – Берар своєю головою із червоним обличчям та густим сивим волоссям спирався на праву руку, котра ліктем стояла на столі, і дивився на Ізабель. Він не питав це серйозно, він швидше налаштовував оркестр перед концертом.

      – Ні, після нашої з вами останньої зустрічі я більше не проходила повз той будинок.

      – А-га, то ви хочете зберегти цю мелодію, наче цінний спогад. Я розумію. Тому ви, мабуть, вибрали інший шлях для своїх прогулянок.

      – Ні, я сьогодні читала.

      Берар всміхнувся:

      – Роман, б’юся об заклад. Як мило. Сам же я читаю тільки історичні твори. Розкажіть нам про роман, який ви читаєте.

      – Там йдеться про молодого хлопця з небагатої сім’ї, який їде у Париж, щоб стати письменником, але зв’язується з поганою компанією.

      Стівена вразило те, як легко та невимушено Ізабель говорила. Він дивився на неї та думав, чи можливо зловити її на брехні – у поведінці жінки нічого не змінилося. Одного дня вона може і йому збрехати – і він нічого не помітить. Мабуть, у жінок в принципі є таке вміння виживати.

      З бесіди про книжку Ізабель вони перейшли до розмови про те, чи сім’ї з провінції можуть бути настільки ж впливовими – у своєму випадку – наскільки сім’ї із Парижа.

      – А ви знаєте родину Лорандо? – запитав Азер.

      – О, так, – відповіла мадам Берар з ентузіазмом, – ми зустрічалися декілька разів на заходах.

      – Я, – зауважив Берар з почуттям власної гідності, – не вважаю їх друзями. Я ніколи не запрошував їх у свій дім і сам до них ніколи не піду.

      У тому, як Берар напоказ СКАЧАТЬ